Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.03.2019 р. № 1279/К/26-15-13-06-12-ІПК

Головне управління ДФС у м. Києві в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-ІV зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) розглянуло запит про надання податкової консультації щодо застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється нормами пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, відповідно якої резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому ПКУ, або її реєстрація як самозайнятої особи (пп."в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до ст. 29 Цивільного Кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Крім того, статтею 3 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV із змінами і доповненнями (далі - Закон № 1382) визначено, що місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.

Реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів (ст. 6 Закон № 1382).

Згідно зі ст. 1 Закону України від 18.01.2001 № 2235-ІІІ «Про громадянство України» зі змінами та доповненнями, громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець - це особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Що стосується підтвердження терміну перебування в Україні, то документами, які підтверджують перебування фізичної особи - нерезидента на митній території України понад 183 календарних днів є паспортний документ та/або імміграційна картка, довідка з прикордонної служби, а також документи, на підставі яких він тимчасово (постійно) проживає в Україні та документи, що підтверджують право власності (користування) на житло, визначене ним як місце тимчасового (постійного) проживання в Україні.

При цьому, відповідно до п.п.34.1.1 п.34.1 ст.34 ПКУ податковим періодом є, зокрема, календарний рік.

Разом з тим, відповідно до пп. 170.10.4. п. 170.4 ст.170 ПКУ за результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи.

Отже, з метою встановлення статусу резидента фізична особа має самостійно визначити основне місце проживання на території України, документально підтвердити факт свого перебування на території України понад 183 днів протягом календарного року та подати декларацію про майновий стан і доходи.

Щодо другого питання, порушеного у запиті, повідомляємо.

Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється статтею 174 розділу IV ПКУ, якою встановлено різні ставки для оподаткування доходу платника податку, залежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем та їх резидентського статусу.

При цьому, за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковуються об’єкти спадщини, що успадковуються членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення (п.п.”а” 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Кодексу).

Водночас повідомляємо, що оподаткування доходу, отриманого фізичною особою-нерезидентом на території України у вигляді спадщини від фізичної особи -резидента, незалежно від її ступеня споріднення, здійснюється згідно з нормами п.п. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 ПКУ.

Оподаткування будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця - нерезидента та для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем - нерезидентом від спадкодавця - резидента, згідно з п.п. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 ПКУ застосовується ставка податку, визначена п. 167.1 ст. 167 ПКУ, тобто 18 відс. бази оподаткування (п.п. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 ПКУ).

Крім того, вартість успадкованого чи отриманого у дарунок майна, що оподатковується згідно з розд. IV ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування (п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).

Відповідно до п.п. 174.3 ст. 174 ПКУ особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину, при цьому спадкоємці-нерезиденти зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.

Слід зазначити, що ст. 43 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 3425) передбачено, що при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів стосовно особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.

Нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (ст. 46 Закону № 3425).

Також повідомляємо, що оскільки нотаріус є особою, відповідальною за перевірку правильності сплати податку до бюджету, то обов’язок перевірки документів, підтверджуючих визначення статусу резидента України покладається на нотаріуса, що посвідчує договори дарування, купівлі-продажу майна, видає свідоцтво про спадщину.

Водночас повідомляємо, що згідно з п. 52. 2 ст. 52 ПКУ, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.