Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.03.2019 р. № 1339/6/99-99-13-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, розглянула Ваше звернення від ... (вх. ДФС №... від ....) на отримання індивідуальної податкової консультації щодо підстав та порядку обчислення розміру земельного податку, та повідомляє таке.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України №2768-III від 25.10.2001 (зі змінами і доповненнями) (далі - ЗКУ), а справляння плати за землю - Податковим кодексом України № 2755-VІ від 02.12.2010 (зі змінами і доповненнями) (далі - ПКУ).

Використання землі в Україні є платним (ст.206 ЗКУ).

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ плата за землю — обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 269, ст. 270 ПКУ).

Для забезпечення встановленого ст. 206 ЗКУ принципу платності використання землі, як на умовах власності, так і користування (постійного або строкового), необхідним є ідентифікація таких ділянок як об’єкта цивільних відносин, зокрема за такими елементами податку як: платник - власник або користувач; об’єкт оподаткування - межі та площа; база оподаткування - нормативна грошова оцінка; ставки (ст. 7 ПКУ).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПКУ).

Відповідно до ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З огляду на вказане, особа, яка володіє нерухомим майном згідно до договору про пайову участь в утриманні обєктів благоустрою № 7/2019 від 21.12.2018, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 ПКУ до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному Законом України «Про державний земельний кадастр» № 3613-VІ від 07.07.2011 (зі змінами і доповненнями).

Використання земельних ділянок без належного оформлення прав, включаючи право оренди, є порушенням норм земельного законодавства (ст. ст. 125,211 ЗКУ).

Водночас звертаємо увагу, що орган місцевого самоврядування, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. ст. 120, 125, 126 та 206 ЗКУ, а також враховуючи рішення Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.01.2015 (у справі №5023/3993/12 (5023/90574/11) та від 30.11.2016 (у справі № 922/1008/15) може порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст. ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Одночасно повідомляємо, що будь-які висновки щодо конкретних операцій платника податку можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію