Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.04.2019 р. № 1383/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо особливостей оподаткування господарських операцій туристичного оператора (туристичного агента) із застосуванням гривневої корпоративної картки для розрахунків з постачальниками туристичних послуг - нерезидентами та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відповідно статті 1 Закону України «Про туризм» від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР (зі змінами та доповненнями) туристичний продукт -попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Щодо правомірності розрахунків гривневою корпоративною карткою

Порядок здійснення банками емісії платіжних карток, визначення операцій, що здійснюються з їх застосуванням, встановлено Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів».

У пункті 8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, викладено особливості використання поточних рахунків, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів.

Зокрема, підпунктом 8.3 пункту 8 зазначеної вище Інструкції передбачено, що кошти з поточного рахунку юридичної особи та фізичної особи - підприємця не можуть бути використані за допомогою електронного платіжного засобу для одержання заробітної плати, інших виплат соціального характеру, здійснення розрахунків за зовнішньоторговельними договорами (контрактами), здійснення іноземних інвестицій в Україну та інвестицій резидентів за її межі.

Разом з цим слід зазначити, що пунктом 13.1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Враховуючи викладене, з питання правомірності розрахунків з нерезидентом корпоративною карткою пропонуємо звернутися до Національного банку України.

Щодо належності операцій до зовнішньо-економічної діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» це - діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

При цьому згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які передбачені ПКУ та іншими законодавчими актами.

Щодо оподаткування ПДВ операцій, що здійснюються туроператором із застосуванням гривневої корпоративної картки

Порядок оподаткування ПДВ туроператорської та турагентської діяльності визначено статтею 207 ПКУ.

Відповідно до пункту 207.1 статті 207 ПКУ туристичний продукт, як комплекс туристичних послуг, з метою оподаткування ПДВ розглядається як єдина послуга.

Базою оподаткування в разі проведення операцій з постачання на території України туристичним оператором туристичного продукту (туристичної послуги), призначеного для його споживання (отримання) за межами території України, є винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого ним туристичного продукту (туристичної послуги) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок придбання (створення) такого туристичного продукту (туристичної послуги) (пункт 207.3 статті 207 ПКУ).

Базою оподаткування туристичного оператора, який здійснює посередницьку діяльність на території України з укладання договорів на туристичне обслуговування з іноземними суб'єктами туристичної діяльності, є винагорода, яка нараховується (виплачується) йому таким іноземним суб'єктом туристичної діяльності, в тому числі шляхом надання права самостійно утримувати належну такому туроператору суму винагороди із коштів, сплачених замовником (споживачем) туристичних послуг (пункт 207.4 статті 207 ПКУ).

Базою оподаткування для операцій, які здійснюються туристичним агентом, є винагорода, яка нараховується (виплачується) туристичним оператором, іншими постачальниками послуг на користь такого туристичного агента, у тому числі за рахунок коштів, отриманих останнім від споживача туристичного продукту (туристичної послуги) (пункт 207.5 статті 207 ПКУ).

Згідно з пунктом 207.7 статті 207 ПКУ до бази оподаткування, визначеної згідно з пунктами 207.2 - 207.5 статті 207 ПКУ, застосовується ставка податку, визначена у підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 ПКУ (20 відсотків).

При цьому нормами ПКУ не передбачено особливостей оподаткування ПДВ операцій, які здійснюються туристичним оператором (туристичним агентом) в межах надання туристичних послуг, залежно від способу оплати туристичного продукту постачальнику (у тому числі нерезиденту).

Щодо первинних документів, які підтверджують операції туристичного оператора (туристичного агента) із застосуванням гривневої корпоративної картки

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (пункт 44.1 статті 44 ПКУ).

Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в України.

Відповідно до статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти їх здійснення.

Водночас слід зауважити, що господарські відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, регулюються Господарським кодексом України. Врегулювання питань господарських правовідносин між підприємствами не належить до компетенції Державної фіскальної служби України.

При цьому регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Згідно з абзацом вісімнадцятим пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Міністерство фінансів України відповідно до покладених на нього завдань здійснює державне регулювання бухгалтерського обліку, фінансової, бюджетної звітності та аудиту в Україні, розробляє стратегію розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначає єдині методологічні засади бухгалтерського обліку та складення фінансової і бюджетної звітності, обов’язкові для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків), здійснює адаптацію законодавства з питань бухгалтерського обліку та аудиту в Україні до законодавства ЄС.

Таким чином, з питань визначення первинних (бухгалтерських) документів, які підтверджують операції туристичного оператора (туристичного агента), що здійснюються із застосуванням гривневої корпоративної картки, доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.