Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.04.2019 р. № 1413/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення стосовно порядку оподаткування роялті, згідно з умовами договору про використання драматичного твору, укладеного між ліцензіаром (резидент Великобританії) і ліцензіатом (резидент України) та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Доходи, отримані нерезидентами із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними відповідними положеннями п. 141.4 ст. 141 розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Згідно зі ст. 3 Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до п. 1 ст. 12 «Роялті» Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усуненая подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, яка є чинною в українсько-британських відносинах з 11.08.1993 (далі - Конвенція), роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Договірній Державі, якщо цей резидент фактично має право на одержання цих роялті і підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в цій другій Договірній Державі.

Термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь- якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за використання, або за інформацію («ноу-хау»), що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду (п. 2 ст. 12 Конвенції).

Слід зазначити, у Конвенції відсутнє визначення поняття особи-резидента Договірної Держави, яка «фактично має право» на отримання доходів (тобто є їх «фактичним власником») з метою застосування відповідних положень Конвенції щодо звільнення від оподаткування (повного або часткового) таких доходів.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ст. 3 «Загальні визначення» Конвенції «при застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у цій Конвенції, має те значення, яке йому надається законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється Конвенція, якщо з контексту не випливає інше».

Відповідно до п. 103.2 ст. 103 Кодексу, якою встановлено порядок застосування міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

Згідно з п. 103.3 ст. 103 Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Аналогічні положення щодо відсутності у агентів (номінальних власників, посередників) фактичного права на отримання роялті з метою застосування переваг в оподаткуванні згідно з Конвенцією містять ключові положения офіційних Коментарів до ст. 12 «Роялті» Типової Конвенції ОЕСР, які відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів застосовуються для цілей тлумачення таких договорів.

Крім цього, у Коментарях зазначено: той факт, що агент є резидентом договірної держави, не робить з нього бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) роялті у розумінні Конвенції.

З огляду на викладене вище, у випадку, що розглядається, у резидента України, який виплачує платежі у вигляді роялті резиденту Великої Британії, що є агентом автору твору, відсутні підстави для застосування положень п. 1 ст. 12 Конвенції.

Водночас зазначаємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.