Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.04.2019 р. № 1399/К/99-99-13-02-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) розглянула звернення щодо визначення резидентського статусу фізичної особи і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.

Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами ПКУ.

Нерезиденти - це фізичні особи, які не є резидентами України (п.п. «в» 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу резидента України встановлено п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, зокрема, фізична особа -резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ст. 29 Цивільного кодексу України).

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Отже, з метою оподаткування для визначення статусу резидента України платнику податку - фізичній особі слід керуватися положеннями п.п. 14.1.213 п.14.1 ст. 14 ПКУ.

Порядок та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, їх митного контролю та митного оформлення, резидентський статус осіб встановлюються Митним кодексом України (далі — МКУ).

Норми МКУ є спеціальними нормами по відношенню до інших законів під час вирішення питань, пов’язаних з митним оформленням товарів при перетині митного кордону України.
Згідно з листом Міністерства юстиції України від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

При цьому МКУ визначено, зокрема, такі поняття:

• резиденти - фізичні особи - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном (п.п. «в» п. 50 ст. 4 МКУ);
• нерезиденти - фізичні особи - іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України (п.п. «в» п. 33 ст. 4 МКУ);
• постійне місце проживання - місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом) (п. 45 ст. 4 МКУ).

Законом України від 22 вересня 2011 року № 3773-VІ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773) встановлено:

• посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (п. 17 частини першої ст. 1 Закону № 3773);
• іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні -це іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом (п. 8 частини першої ст. 1 Закону № 3773);
• в’їзд в Україну та виїзд з України іноземців, які постійно проживають на території України, здійснюється за паспортним документом та посвідкою на постійне проживання (п. 1 частини першої ст. 15 Закону № 3773).

Відповідно до Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відомості про місце проживання іноземця вносяться до посвідки на постійне проживання.

Таким чином, зазначені документи та відомості в них (паспортний документ іноземця, посвідка на постійне проживання, відомості про реєстрацію місця проживання) дають змогу встановити резидентський статус фізичної особи в розумінні МКУ.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.