Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.04.2019 р. № 1515/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі -ПКУ), розглянула звернення щодо здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування фізичною особою - підприємцем, та в межах компетенції повідомляє таке.

Закон України від 19 червня 2003 року № 973 «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973) визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується на основі діяльності фізичної особи - підприємця і має статус сімейного фермерського господарства за умови використання праці членів такого господарства, якими є виключно фізична особа - підприємець та члени її сім’ї відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України.

Особливості створення та діяльності сімейного фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи регулюються положеннями ст. 81 Закону № 973 (абзац другий частина п’ята ст. 1 Закону № 973).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ).

Відповідно до статті 291 ПКУ спрощена система оподаткування обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів встановлених ПКУ.

Фізична особа - підприємець самостійно обирає спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПКУ).

До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та в яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).

Відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі: 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з ПКУ; 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (п. 293.3 ст. 293 ПКУ).

Відповідно до п. 299.1 ст. 299 ПКУ реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

До реєстру платників єдиного податку вносяться, зокрема, відомості гро види господарської діяльності (п. 299.7 ст. 299 ПКУ).

Згідно з пп. 5 п. 298.3 ст. 298 ПКУ у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб'єктом господарювання веди господарської діяльності згідно з Класифікатором видів економічної діяльності (далі - КВЕД ДК 009:2010), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2С 10 № 457 із змінами та доповненнями.

Таким чином, на підставі поданої ФОП заяви про застосування спрощеної системи оподаткування до реєстру платників єдиного податку вносяться відомості про види господарської діяльності, за умови, що ці види діяльності дають право застосовувати спрощену систему оподаткування.

Нормами п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено перелік суб'єктів господарювання, які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп.

Обмежень щодо здійснення фізичною особою - підприємцем - платником єдиного податку третьої групи господарської діяльності у галузі сільськогосподарського виробництва нормами п. 291.5 ст. 291 ПКУ не передбачено.

Враховуючи викладене вище, фізична особа - підприємець - платник єдиного податку третьої групи має право здійснювати господарську діяльність з обробки земельних ділянок, за умови дотримання вимог застосування спрощеної системи оподаткування, передбачених ПКУ.

Зазначаємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.