Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.04.2019 р. № 1576/С/26-15-13-06-12-ІПК

Головне управління ДФС у м. Києві в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) розглянуло запит про надання індивідуальної податкової консультації щодо віднесення до витрат суми сплаченого єдиного внеску на зальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок).

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, встановлено ст. 177 ПКУ.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем, визначений п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

До складу витрат включаються тільки витрати, які пов’язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними документами про їх оплату.

Відповідно до п. 177. 4.3 п. 177.4 ст. 177 ПКУ до витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування, зокрема, належать суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) у розмірах і порядку, встановлених Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Пунктом 2 частини 1 ст. 7 Закону №2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, то такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиний внесок, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Ставка єдиного внеску становить 22 відс. до бази нарахування, визначеної статтею 7 Закону №2464 (частина 5 ст. 8 Закону №2464).

Абзацом 3 частини 8 ст. 9 Закону №2464 встановлено, що фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування зобов’язані сплачувати єдиний
внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Разом з тим, звіт самі за себе фізичні особи — підприємці на загальній системі оподаткування подають один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом є календарний рік (п. 2 розд. III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435).

Обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому враховується кількість місяців, протягом яких така особа перебувала на обліку як платник єдиного внеску (п. 4 розд. IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449).

Таким чином, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу витрат суму фактичного сплаченого єдиного внеску протягом звітного року в порядку, передбаченому Законом №2464.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.