Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ХАРКIВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.04.2019 р. № 1708/ІПК/20-40-13-02-11

Головне управління ДФС у Харківській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), розглянуло Ваш запит на отримання індивідуальної податкової консультації щодо застосування п. 268.2 ст. 268 ПКУ фізичною особою - підприємцем, що здійснює господарську діяльність відповідно до класифікації видів економічної діяльності (КВЕД 55.10) - діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення, з урахуванням фактично викладених обставин, в межах компетенції повідомляє наступне.

Правові засади та порядок справляння туристичного збору визначений ст. 268 розділу XII ПКУ.

З 01.01.2019 набув чинності Закон України від 23.11.2018 № 2628-VІІІ «Про внесення змін до ПКУ та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон № 2628), яким внесено зміни до порядку оподаткування, в тому числі і в частині туристичного збору.

Відповідно до пп. 268.2.1 п. 268.2 ст. 268 розділу XII ПКУ платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених пп. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ.

Відповідно до пп. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, справляння збору може здійснюватися з тимчасового розміщення у таких місцях проживання (ночівлі):

• а) готелі, кемпінги, мотелі, гуртожитки для приїжджих, хостели, будинки відпочинку, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, пансіонати та інші заклади готельного типу, санаторно-курортні заклади;
• б) житловий будинок, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімната, садовий будинок, дачний будинок, будь-які інші об'єкти, що використовуються для тимчасового проживання (ночівлі).

Підпунктом «б» пп. 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 ПКУ визначено, що платниками збору не можуть бути, зокрема, особи визначені пп. «в» пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (фізичні особи - резиденти), які прибули у відрядження або тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених пп. «б» пп. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ (житловий будинок, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімната, садовий будинок, дачний будинок, будь-які інші об'єкти, що використовуються для тимчасового проживання (ночівлі)), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму.

Перелік податкових агентів, визначений пп. 268.5.2 п. 268.5 ст. 268 розділу XII ПКУ. Повноваження щодо визначення податкових агентів належить сільським, селищним, міським радам. Перелік податкових агентів та інформація про них розміщуються та оприлюднюються на офіційному веб-сайті відповідної Ради.

Так, відповідно до пп. 268.5.2 п. 268.5 ст. 268 розділу XII ПКУ податковим агентом визнається, зокрема, фізична особа - підприємець, яка надає послуги з тимчасового розміщення осіб у місцях проживання (ночівлі) визначених пп. 268.5.1 п. 268.5 цієї статті.

Основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (далі - Інструкція № 59). При цьому інші підприємства та організації можуть використовувати Інструкцію № 59 як допоміжний (довідковий) документ.

Відповідно до абзацу першого п. 1 розділу II Інструкції № 59 направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником (направлення у відрядження державного службовця здійснюється керівником державної служби) і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

Крім того, наказом про відрядження також підтверджується направлення у відрядження фізичної особи, яка є працівником підприємства, що не фінансуються за рахунок бюджетних коштів (п. 170.9 ст. 170 ПКУ).

Враховуючи викладене, для податкових агентів туристичного збору, з метою визначення осіб, які не є платниками туристичного збору відповідно до «б» пп. 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 ПКУ необхідно отримати від особи підтверджуючі документи про віднесення її до певної категорії у вигляді: наказу (розпорядження) керівника підприємства або його заступника про відрядження фізичної особи, яка є працівником такого підприємства; відповідних документів, що підтверджують громадянство України, постійне проживання на території України та інші документи, визначені Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», з урахуванням пп. «в» пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, відповідно до яких можливо віднести таку особу до певної категорії.

Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.