Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.04.2019 р. № 1742/Б/99-99-13-02-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення________щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу).

Підпунктом 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що об’єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені законодавством до житлового фонду, зокрема, гаражі.

Згідно з пунктом 266.3 статті 266 Кодексу базою оподаткування податком є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Кодексу).

Отже, у разі наявності у власності фізичної особи - платника податку об’єктів нежитлової нерухомості, в т.ч. гаражів, податок обчислюється з огляду на загальну площу таких об’єктів.

Водночас зазначаємо, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, зокрема щодо об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку, розміру ставки податку та нарахованої суми.

Щодо рішень місцевих рад

7 грудня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2245-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» (далі - Закон № 2245), яким вносяться зміни до положень Кодексу, зокрема, в частині зміни граничних розмірів ставок місцевих податків і зборів.

Відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2245, який є невід’ємною частиною цього Закону, установлено, що в 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об'єднаних
територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним план эм формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Згідно з пунктом 21.1 статті 21 Кодексу посадові та службові особи контролюючих органів, зокрема, зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Таким чином, посадові особи контролюючих органів при виконанні покладених на них функцій, в тому числі при обчисленні сум місцевих податків і зборів за податкові періоди 2018 року, зобов’язані дотримуватись вимог Кодексу, з урахуванням законодавчих актів, які вносять до нього зміни, зокрема, Законом № 2245, рішень органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих, зокрема, відповідно до вимог Закону № 2245.

Також згідно зі статтею 73 Закону України від 21 травня 1997 рогу № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97) акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті рада, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Крім того, частиною десятою статті 59 Закону № 280/97 визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Щодо питання адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію» затверджено Класифікацію доходів бюджету.

Згідно з вказаною вище Класифікацією податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості обліковується за кодом 18010200, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості - за кодом 18010300.

Враховуючи вище викладене податок на нерухоме майно, відмінно від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками гаражів, обліковується за кодом бюджетної класифікації 18010300 разом із сплатою податку за інші об’єкти нежитлової нерухомості.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.