Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.04.2019 р. № 1661/Б/99-99-13-02-01-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула лист «.....» щодо практичного
застосування норм Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) фізичними особами - підприємцями, які мають ознаку незалежної професійної діяльності і повідомляє таке.

Арбітражний керуючий - це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (далі - Єдиний реєстр) (абзац другий частини першої статті 1 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343)).

Згідно з нормами частини першої статті 3 Закону № 2343 державний орган з питань банкрутства, зокрема, формує Єдиний реєстр, що є складовою частиною Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань.

Арбітражні керуючі є суб’єктами незалежної професійної діяльності (частина перша статті 4 Закону № 2343).

Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому Законом № 2343, та внесена до Єдиного реєстру (частина третя статті 4 Закону № 2343).

Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру є, зокрема, видача свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (пункт 2.1 розділу II Порядку формування і ведення Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України зід 26.03.2013№ 541/5.

Згідно з нормами підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) самозайнятою особою є платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність, за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Так, фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, не може бути підприємцем у межах такої діяльності.

Відповідно до пункту 178.1 статті 178 Кодексу особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно зі статтею 65 Кодексу.

Відповідно до статті 65 Кодексу та статті 5 Закону № 2464, Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588), для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати до контролюючого органу за місцем постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП, заяву за формою 1-ЄСВ та копію свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Згідно зі статтею 5 Закону № 2464 обов’язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених, зокрема, в абзаці п’ятому частини першої статті 4 Закону № 2464 з початку провадження відповідної діяльності.

Отже, обов’язок стати на облік у контролюючих органах самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, як платника податків і платника єдиного внеску виникає, зокрема, у арбітражних керуючих, якщо до Єдиного реєстру внесено відповідний запис.

Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску, регулюються виключно Законом № 2464.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464, або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (частина перша статті 2 Закону № 2464).

Платниками єдиного внеску, відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 є, зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену оподаткування.

Для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону № 2464).

Зазначені особи формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі - Звіт) один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом для них є календарний рік (пункт 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове держаїне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок).

Водночас, платниками єдиного внеску відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 є особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених, зокрема, в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою № Д5 із зазначенням типу форми «початкова» (пункт 4 розділу III Порядку).

Фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти (п. 16 розділу III Порядку).

З 01.01.2011 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену оподаткування, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (стаття 9 Закону № 2464).

Слід зауважити, що у зв’язку з внесеними змінами до Закону № 2464 з 01.01.2018, особи, які провадять незалежну професійну діяльність також сплачують єдиний внесок нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (стаття 9 Закону № 2464).

Отже, Законом № 2464 визначено чіткі умови щодо сплати єдиного внеску фізичним особами - підприємцям, які мають ознаку незалежної професійної діяльності.

Крім того, повідомляємо, що згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.