Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.04.2019 р. № 1815/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо нарахування податкового зобов’язання з ПДВ, реєстрації платником податку на додану вартість компанії з управління активами, що управляє активами інститутів спільного інвестування та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Відповідно до підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 Кодексу для цілей оподаткування ПДВ платником податку є, зокрема, особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Норми вказаного підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 Кодексу не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою (пункт 182.1 статті 182 Кодексу).

Згідно з розділами V та XX Кодексу до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.

Отже, у розрахунку обсягу оподатковуваних операцій для визначення необхідності обов’язкової реєстрації особи платником ПДВ слід враховувати операції особи з постачання товарів/послуг, що оподатковуються за ставками 20, 7 та 0 відсотків, а також операції, що звільняються від оподаткування ПДВ.

Операції, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, не беруть участь в обрахунку суми, при досягненні якої в особи виникає обов’язок зареєструватися платником ПДВ.

Враховуючи зазначене, якщо компанія з управління активами здійснює операції, що є об’єктом оподаткування ПДВ, та при здійсненні таких оподатковуваних операцій їх обсяг протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищив 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), то така компанія з управління активами зобов’язана зареєструватися платником ПДВ.

Правила формування податкових зобов’язань з ПДВ визначено статтею 187 розділу V Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.86 пункту 14.1 статті 14 Кодексу пайові інвестиційні фонди, створені відповідно до законодавства, з метою застосування податкового законодавства розглядаються як інститути спільного інвестування.

Щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання житлової та нежитлової нерухомості, повідомляємо, що у зверненні не наведено достатньо інформації та не надано відповідних документів, на підставі яких можливо зробити висновки щодо наслідків від здійснення відчуження об’єктів нерухомості.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.