Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.04.2019 р. № 1757/С/99-99-13-02-01-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист «.....» щодо практичного
застосування норм Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) особами, які провадять незалежну професійну діяльність, які є одночасно найманими працівниками і повідомляє таке.

Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове держание соціальне страхування (далі - єдиний внесок), регулюються виключно Законом № 2464.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464, або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону № 2464).

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці.

Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464).

Також платниками єдиного внеску відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 є особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених, зокрема , у пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, така особа зобов’язана визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464).

При цьому, дія частини четвертої статті 4 Закону № 2464 щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсії не страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу не поширюється на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску за себе.

Також з 11 серпня 2013 року набрав чинності Закон України від 04 липня 2013 року № 406-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи» (далі - Закон № 406), яким було внесено зміни до Закону № 2464.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 406 заходи з адміністрування єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом № 406.

Органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 «Про Державну фіскальну службу України» (далі - Положення № 23 5) Міністерство доходів і зборів України реорганізовано в Державну фіскальну службу України та відповідно затверджено Положення про Державну фіскальну службу України.

Пунктом 1 Положення № 236 встановлено, що ДФС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску.

ДФС відповідно до покладених завдань здійснює адмініструванні, зокрема, податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати до бюджету і відповідних позабюджетних фондів, надає консультації відповідно до Податкового та Митного кодексів України, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (підпункт 1 пункту 4 Положення № 236).

Водночас відповідно до підпункту 6 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України (далі - Фонд), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, одним із завдань Фонду є здійсненні контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов’язкова державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій.

З огляду на зазначене, питання щодо пенсійного забезпечення та обчислення страхових внесків знаходиться в правовому полі Фонду.

Крім того, повідомляємо, що згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.