Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.04.2019 р. № 1859/6/99-99-15-03-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Товариства, щодо питань визначення бази та об’єкту оподаткування, а також обов’язку щодо реєстрації Товариства платником акцизного податку в процесі здійснення господарської діяльності втрат пального і повідомляє таке.

Відповідно до п.п. 14.1.141.1 п.14.1 ст. 14 Кодексу, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

З 01 липня 2019 року відповідно до змін, внесених до Кодексу Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів” (далі - Закон № 2628), змінюється визначення терміну „реалізація пального”.

Так, під реалізацією пального з 01 липня 2019 року розуміються будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

• до акцизного складу;
• до акцизного складу пересувного;
• для власного споживання чи промислової переробки;
• будь-яким іншим особам (п.п. 14.1.212 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Разом з цим відповідно до абзацу десятого цього ж підпункту не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Відповідно до абзацу третього п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу під акцизним складом розуміються, зокрема приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

При цьому відповідно до абзацу шостого цього ж підпункту не є акцизним складом, зокрема, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Відповідно до п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу - це, зокрема суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Отже, у разі якщо, операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального будуть відбуваються зі складу Товариства (у разі, якщо він буде акцизним складом) до будь яких інших складів (у разі, якщо вони будуть акцизними складами), то такі операції з 01 липня 2019 року належать до операцій з реалізації пального в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст.14 Кодексу, а Товариство буде платником акцизного податку відповідно до п.п.212.1.15 п.212.1 ст.212 Кодексу.

Перелік операцій, які є об’єктами оподаткування акцизним податком, визначено п. 213.1 ст. 213 Кодексу, що стосується втрачених підакцизних товарів (продукції) об’єктом оподаткування є:
обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат (п.п. 213.1.6 п. 213.1 ст.213 Кодексу).

Зазначаємо, у разі якщо, підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару (продукції) чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, то до такого підакцизного товару податкове зобов’язання не виникає.

Ця вимога застосовується у разі втрати підакцизних товарів (продукції) у межах нормативів втрат, які затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (абз. б п. 216.3 ст. 216 Кодексу).

Повідомляємо, що особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Зазначаємо, що у відповідності п.231.1 ст.231 Кодексу платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального:

• використаного для власного споживання;
• реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу;
• втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат;
• зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального або спирту етилового, а також при здійсненні операцій, які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування.

Тому, зважаючи на вищевикладене, зазначаємо, що суб’єкт господарювання, який здійснює реалізацію пального у розумінні п.п. 14.1.141.1 п.14.1 ст. 14 Кодексу, повинен реєструватися як платник акцизного податку та відповідно, складати акцизну накладну на обсяги пального використаного для власного споживання чи втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат в процесі здійснення господарської діяльності.

Повідомляємо, що проекти постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативів втрат нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, відпуску та транспортування» та «Про затвердження Порядку розроблення та застосування нормативів втрат нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, відпуску та транспортування» розроблених Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, ще проходять стадію погодження відповідними міністерствами та відомствами.

Оскільки, формування та реалізація державної політики у паливно-енергетичному комплексі забезпечує Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (п. 3 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 382/2011), за роз’ясненнями, щодо порядку обліку норм втрат просимо звертатись до розробника цих нормативних актів.

Для надання більш повної та ґрунтовної індивідуальної податкової консультації Товариство має право повторно звернутися до контролюючого органу та надати копії відповідних документів.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.