Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.05.2019 р. № 1986/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України на звернення Банка щодо плати за землю (далі — Плата), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.

Банк, посилаючись на норми чинного законодавства, просить надати роз’яснення щодо наявності у нього обов’язку виконання податкових зобов’язань з Плати за орендовану земельну ділянку комунальної власності за таких обставин.

Цивільно-правовою угодою між Банком та іншою особою передбачено перехід права власності на об’єкт нерухомості (будівлі), а також передбачено припинення договору оренди Банком земельної ділянки комунальної власності в частині ділянки, на якій розташовано об’єкт нерухомості (будівлі).

Землекористувачі сплачують Плату з дня виникнення права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 288 Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Слід зазначити, що орендар, який має намір повністю або частково здійснити відчуження набутого за договором права оренди земельної ділянки за згодою орендодавця, подає особисто або надсилає рекомендованим листом орендодавцеві відповідну заяву.

Право оренди, а також відчужене право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (абз. третій та шостий ст. 8 Закону України «Про оренду землі»).

З огляду на викладене, обов’язок виконання податкових зобов’язань з Плати у Банка залишається до дати державної реєстрації відчуження права оренди земельної ділянки, на якій розташований об’єкт нерухомості, набутий у власність іншою особою.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).