Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС В ОДЕСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.05.2019 р. № 2109/ІПК/15-32-13-01-05

Головне управління ДФС в Одеській області керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянуло звернення про надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства, а саме по сплаті земельного податку, в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин викладених у листі.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України №2768-111 від 25.10.2001р.(із змінами і доповненнями) (далі - ЗКУ), а справляння плати за землю - Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010р.(із змінами і доповненнями) (далі ПКУ).

Використання землі в Україні є платним (ст.206 ЗКУ). Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ плата за землю -обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 269, 270 ПКУ).

Для забезпечення встановленого ст. 206 ЗКУ принципу платності використання землі, як на умовах власності, так і користування (постійного або строкового), необхідним є ідентифікація таких ділянок як об’єкта цивільних відносин, зокрема за такими елементами податку як: платник -власник або користувач; об’єкт оподаткування - межі та площа; база оподаткування - нормативна грошова оцінка; ставки (ст. 7 ПКУ).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ). Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПКУ).

Податковий кодекс України не регулює питання оподаткування земельних ділянок за договорами суперфіцію (право користування чужою земельною ділянкою для забудови) або емфітевзису (право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб).

Одночасно повідомляємо, що договірні відносини в частині користування земельними ділянками регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договорами оренди землі.

Згідно з п.52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.