Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.05.2019 р. № 2187/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з отримання послуг від нерезидента та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання. їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та / або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО іншими законами, ніж Кодексом, не допускається.

Статтею 3 Закону № 265 встановлено обов’язок суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та / або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу:

• проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
• видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Статтею 2 Закону № 265 визначено термін розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Водночас, у разі здійснення розрахунків за реалізовані товари (надані послуги) між суб’єктами господарювання виключно через банківські установи, РРО не застосовується.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.
Згідно з підпунктом «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статі 14 Кодексу).

Відповідно до пункту 186.1 статті 186 Кодексу місцем постачання товарів є, зокрема:

• місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;
• місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 Кодексу встановлено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.
Відповідно до пункту 186.4 статті 186 Кодексу місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій платника податку з постачання послуг безпосередньо залежить від виду послуг та місця постачання таких послуг.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи викладене, місце постачання перелічених у зверненні послуг з доставки замовлених через приватну мобільну платформу товарів для цілей оподаткування ПДВ вважається місце фактичного їх постачання відповідно до підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 Кодексу, тобто на митній території України, а тому такі послуги є об’єктом оподаткування ПДВ, дата визначення податкових зобов’язань з ПДВ за якими визначається відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу.

Також, в описаному платником випадку за операцією з постачання безпосередньо замовлення датою виникнення податкових зобов'язань відповідно до статті 187 Кодексу є подія, яка відбулась раніше, а саме момент відвантаження Рестораном замовлених через приватну мобільну платформу товарів або дата надходження коштів в рахунок оплати вартості такого замовлення (в залежності від того, яка подія настала першою).

З питання оформлення банківської ліцензії слід зазначити, що з 07.02.2019 введено в дію Закон України від 21.06.2018 № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473).

Закон № 2473 визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини 1 статті 1 Закону № 2473 валютна операція, це операція, пов'язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов'язаних з цим зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону № 2473 визначено, що валютні цінності - національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали.
Гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків (частина 1 статті 5 Закону№ 2473).
З метою реалізації вимог Закону № 2473 Правлінням Національного банку України 02.01.2019 затверджено Положення про здійснення операцій із валютними цінностями (далі - Положення).

Пунктом 4 розділу І Положення передбачено, що до поточних торговельних операцій належать операції розрахунки за експорт та імпорт товару (уключаючи сплату штрафів, пені, бонусів, відшкодування супутніх витрат у зв'язку із виконанням зовнішньоекономічного договору, відшкодування збитків у зв'язку із невиконанням зовнішньоекономічного договору), уключаючи такі розрахунки на території України.

У розрахунках між резидентами і нерезидентами за поточними торговельними операціями та операціями, пов'язаними з рухом капіталу [крім операцій зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (уключаючи дивіденди) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій], використовуються як засіб платежу іноземна валюта і гривня (пункт 28 розділу IV Положення).

Відповідно до статті 9 Закону № 2473 ліцензії Національного банку України видаються лише банкам, небанківським фінансовим установам та операторам поштового зв'язку.
Водночас зазначаємо, що на сьогодні порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків, у тому числі юридичним особам - нерезидентам, визначено в Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01.04.2019 № 56).

Умови, порядок, особливості здійснення операцій за поточними рахунками клієнтів банків викладено у розділі X Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 (далі - Положення № 5).

Відповідно до пункту 107 Положення № 5, клієнти банків (резиденти та нерезиденти) для здійснення операцій в іноземній валюті / гривнях можуть використовувати залежно від діяльності, зокрема поточні рахунки юридичних осіб - нерезидентів.
Операції, які здійснюються за поточним рахунком у національній валюті юридичної особи - нерезидента, зазначено у пункті 128 Положення № 5.

Разом з цим, юридична особа - нерезидент повинна здійснювати операції, що не зазначені у пунктах 127, 128 розділу X Положення № 5, через поточний рахунок постійного представництва цієї юридичної особи -нерезидента в Україні (пункт 129 Положення № 5).

Оскільки операції, описані у зверненні заявника, не належать до тих, які здійснюються за поточним рахунком у національній валюті юридичної особи - нерезидента та зазначені пунктом 128 Положення № 5, тому вважаємо. Що такі розрахунки з нерезидентом повинні здійснюватися через поточний рахунок постійного представництва цієї юридичної особи - нерезидента в Україні.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.