Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.05.2019 р. № 2236/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула лист ТОВ щодо надання роз’яснень окремих норм податкового та іншого законодавства та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

ТОВ поінформувало, що для службових поїздок використовує транспортні засоби працівників на підставі договорів оренди, та звернулось за консультацією щодо віднесення витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, якими заправляються власні автомобілі працівників під гас виконання ними трудових обов’язків, до складу витрат; права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях з придбання пального; підстав для нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору чи єдиного внеску на загальнообов ’язкове державне соціальне страхування.

Щодо віднесення витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, якими заправляються власні автомобілі працівників під час виконання ними трудових обов’язків, до складу витрат

Згідно з п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Кодексу лізингова (орендна) операція -господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавцю), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Статтею 799 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) встановлено, що укладений договір найму транспортного засобу за участі фізичної особи, підлягає нотаріальному посвідченню.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу (п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерок эго обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Таким чином, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно із правилами бухгалтерського обліку у разі їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Щодо права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) по операціях з придбання пального для транспортних засобів, які знаходяться у власності працівників TÖB, та по договору оренди використовуються товариством у господарській діяльності

Порядок формування податкового кредиту з ПДВ регламентується ст. 98 Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку сплачені/нараховаь і в разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.п. „а” п. 198.1 ст. 198 Кодексу).

Пунктом 198.2 ст. 198 Кодексу визначено що датою віднесення сум до податкового кредиту є дата події, що відбулася раніше, зокрема дата списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (п. 198.3 ст. .98 Кодексу).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі- ЄРПН) податковими накладними/розрахукками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Кодексу).

Згідно з п. „г” н. 198.5 ст. 198 Кодексу платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визнане тої відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 Кодексу).

Господарською діяльністю згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Отже, при придбанні пального для орендованих транспортних засобів, ТОВ має право на податковий кредит без подальшого нарахування податкових зобов’язань якщо він використовує транспортні засоби у своїй господарській діяльності в оподатковуваних операціях при цьому в договорі оренди обов’язок із забезпечення транспортних засобів не покладено на орендодавця.

Підставою для віднесення сум до податкового кредиту платником податку буде отримана від продавця пального податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН.

Таким чином, суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у зв’язку із придбанням палива для орендованих транспортних засобів, що використовуються в господарській діяльності, включаються до складу податкового кредиту за умови підтвердження зареєстрованими в ЄРіШ податковими накладними. При цьому, суму ПДВ орендар включає до складу податкового кредиту на дату першої події в операції відповідно до п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу.

Разом з тим, кожний конкретний випадок оподаткування, наслідками якого є нарахування податкового зобов'язання: у разі, якщо товари/послуги починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, слід розглядати з урахуванням документів, що стосуються цієї справи.

У випадку, коли орендований транспортний засіб, для якого придбане пальне використовується орендарем одночасно в оподатковуваних операціях і в операціях, що не оподатковуються ПДВ, орендар відповідно до п. 199.1 ст. 99 Кодексу зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Щодо підстав для нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору чи єдиного внеску на загальнообов’язкове держание соціальне страхування

Відповідно до п. 1 ст.11 ЦКУ цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Згідно зі ст. 626 ЦКУ договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Дохід з джерелом його походження з У країни - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигл яді доходів, зокрема, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні (п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Крім того зазначений дохід є об’єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5 відсотка (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент під час нарахування (виплати, надання) оподатковуваного доходу на користь платника податку зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену в ст. 167 Кодексу та військовий збір за ставкою 1,5 відс,, визначену в п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є, зокрема, суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з нормами частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для зазначених платників встановлено у розмірі 22 відсотка до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.
Платники єдиного внеску зобов’язані подавати звітність з єдиного внеску за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, визначені законодавством (п. 4 частини другої ст. 6 Закону № 2464).

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, для отримання більш конкретної відповіді необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушених питань.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.