Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.05.2019 р. № 2272/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), розглянула запит щодо окремих питань ведення обліку фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування та з урахуванням фактичних обставин, викладених у запиті, в межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначений статтею 177 ПКУ.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю фізичної особи -підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування визначено п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПКУ фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 встановлено Форма та Порядок ведення Книги фізичними особами -підприємцями на загальній системі оподаткування.

Відповідно до п. 12 ст. З Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Отже, фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, повинні вести облік доходів і витрат на підставі первинних
документів, а також у порядку встановленому законодавством вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені у такому обліку.

Слід зазначити, що поняття "запаси", а також порядок їх обліку визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 (зі змінами) (далі -Стандарт 9 "Запаси").

При цьому п. 2 ст. З Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Враховуючи викладене вище, дія Закону № 996 не поширюється на таку категорію суб’єктів господарювання як фізичні особи - підприємці. При цьому фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування за власним бажанням може вести окремий облік товарних запасів. Разом з цим, об’єкт оподаткування (чистий оподатковуваний дохід) фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування визначається відповідно до вимог ст. 177 ПКУ на підставі даних Книги обліку доходів і витрат.

Зазначаємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.