Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.05.2019 р. № 2273/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо окремих питань оподаткування доходів нерезидента - юридичної особи та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Перелік таких доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у пп. 141.4.3 - 141.4.6 та п. 14.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів (п.п. «ї» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Отже, суми благодійної допомоги, сплачені резидентом України на користь нерезидента підлягають оподаткуванню відповідно до вимог п.п. 141.4.1 п.141.4 ст. 141 Кодексу під час такої виплати, якщо інше не встановлено правилами міжнародного договору.

Відповідно до ст. З Кодексу міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Міжнародними договорами про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах не регулюються питання оподаткування.

Порядок застосування міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, згідно з яким підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі
(податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України, регламентовано ст. 103 Кодексу.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 Кодексу ).

Водночас, з урахуванням роз’яснення Міністерства юстиції України від 11.05.2010 № 26-26/291 щодо застосування міжнародних договорів України про правову допомогу, довідки про резиденцію платників податків, видані податковими органами іноземних держав, вказаних у зверненні, що розглядається (крім Грузії), приймаються на території України без будь-якого підтвердження (без консульської легалізації та відповідно без апостиля).

Слід зазначити, що питання застосування процедури легалізації офіційних документів іноземних країн, у тому числі вказаних у зверненні заявника, знаходяться поза межами компетенції ДФС.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).