Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.05.2019 р. № 2289/Г/26-15-13-06-12/ІПК

Головне управління ДФС у м. Києві, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V.І (далі - ПКУ), розглянуло Ваш запит про надання індивідуальної податкової консультації щодо оподаткування доходу від продажу нерухомого майна (квартири) отриманого після розподілу спільної сумісної власності подружжя у зв’язку з розірванням шлюбу та в межах компетенції повідомляє.

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Контролюючі органи здійснюють свою діяльність в межах повноважень та функцій, визначених у Положенні про Державну фіскальну службу України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, та статтею 191 ПКУ.
Пунктом 19.1.1 статті 19.1 ПКУ зокрема, передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених ПКУ, а також надають індивідуальні податкові консультації відповідно до норм ПКУ.

Рівність прав і обов'язків у шлюбі та сім'ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Сімейного кодексу України (далі - СКУ) та Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СКУ).

Згідно з ч. 4 ст. 368 ЦКУ майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин перших ст. ст. 61, 63, 68, 70 СКУ об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При цьому ст. 372 ЦКУ визначено, що у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172 - 173 ПКУ.

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна передбачено ст. 172 ПКУ.

Відповідно до п. 172.1 ст. 172 дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у п.172.1 ст.172 ПКУ, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в п.172.1 ст.172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 від сот., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ (п. 172.2 ст. 172 ПКУ).

Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5 відсот., нарахування, утримання та сплата (перерахування) якого до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ для податку на доходи фізичних осіб (пп. 1.2, пп.1.3 та пп. 1.4 п. 16.1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Сума податку та збору визначаються та самостійно сплачується через банківські установи особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни (пп. "а" п. 172.5 ст. 172 ПКУ).

Отже, дохід, отриманий фізичною особою - резидентом від продажу протягом звітного податкового року одного з об'єктів нерухомості (квартири), зазначених п. 172.1 ст. 172 ПКУ, який перебуває у власності такої особи понад три роки, не оподатковується.

У разі якщо вказаний об'єкт перебуває у власності такої особи менше трьох років, то дохід, отриманий від його продажу, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відсотки, та військовим збором за ставкою 1,5 відсотки.
Щодо визначення термінів виникнення (втрати) права власності на майно, в тому числі на нерухоме, повідомляємо, що вирішення цього питання належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.