Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.05.2019 р. № 2317/6/99-99-12-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист про надання податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм Закону України від 23.11.2018 № 2628-VІII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон № 2628) та повідомляє таке.

Товариство повідомило, що в процесі своєї виробничої діяльності виробляє близько 30 видів продукції, основним з яких є доменний кокс. Також підприємство випускає широкий спектр коксохімічної продукції, яка утворюється при переробці кам’яновугільної смоли і коксованого газу, що виділяються під час коксування вугілля, у тому числі, серед інших, бензол сирий кам’яновугільний.

У зв’язку з цим, Товариство запитує:

• Чи потрібно Товариству отримувати ліцензію на право виробництва пального, якщо підприємство не веде діяльності з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), а здійснює виробництво бензолу сирого кам’яновугільного на підставі безстрокової ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин?
• Якщо Товариство потрібно отримувати ліцензію, то за яких ліцензійних умов це потрібно зробити?
• Яким вимогам та яким технічним регламентом та національними стандартами з якості пального повинні відповідати технічні умови на виробництво бензолу сирого кам’яновугільного, який згідно ст. 215 Кодексу належить до підакцизної продукції?
• Чи можливо отримати ліцензію на виробництво пального, якщо в документі, що підтверджує право користування земельною ділянкою або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт для виробництва пального, відсутнє цільове призначення такої ділянки?

Відповідно до п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) бензол (код УКТ ЗЕД 2707 10 10 00, 2707 10 90 00) віднесено до підакцизної групи товарів.

Підпунктом 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що пальне -нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481)
виробництво пального - діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, в результаті якої отримується пальне або інші продукти переробки.

Законом України від 23 грудня 2018 року № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок оіфемих податків і зборів» (далі — Закон № 2628) внесені зміни до Закону № 481, з 01.07.2019 вводиться ліцензування діяльності усіх суб’єктів господарювання, що здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним.

Таким чином, з 01.07.2019 виробництво бензолу сирого кам’яновугільного здійснюється за наявності відповідної ліцензії.

Відповідно до ст. 14.1.6. Закону № 2628 акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі -приміщення) розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання -платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без
урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Згідно з п. 1 ст. 230 Кодексу акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку.

Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування навантаження-розвантаження, зберігання пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Зазначене питання регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв’язку» (далі - Порядок).

Вказаний Порядок визначає процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а також порядок передачі облікових даних (обсягу обігу та залишку пального) електронними засобами зв’язку.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 Порядку витратомір-лічильник законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам'ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах.

Згідно з п.п. 2 п. 2 Порядку рівнемір-лічильник рівня пального у резервуарі - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об’єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара.

Пунктом 128 .1 ст. 128 і Кодексу передбачена відповідальність за порушення правил обліку, виробництва та обігу пального на акцизних складах, а саме:

• необладнання витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками акцизних складів, на яких здійснюються виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, відпуск пального без застосування витратомірів-лічильників та/або рівномірів-лічильників тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожний кубічний метр об’єму резервуарів, на яких не встановлено витратомірів-лічильників та/або рівномірів - лічильників, але не менше 15000 гривень.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених абзацом першим цього пункту, тягне за собою призупинення реєстрації платника акцизного податку з реалізації пального до моменту обладнання акцизного складу витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Отже, враховуючи викладене вище, резервуари, які використовуються для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання з 01.07.2019, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (п. 230.1 ст. 230 Кодексу).

Норми статті 128-1 Кодексу застосовуватимуться:

• з 01 липня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів;
• з 01 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів;
• з 01 січня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (п. 18 підрозділ 5 розділ XX Кодексу).

Згідно з п. 8 Порядку витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники на резервуарах повинні відповідати вимогам законодавства та пройти повірку та/або оцінку відповідності.

Зокрема, таку повірку здійснює Науковий метрологічний центр - Національний науковий центр «Інститут метрології».

Метрологічні характеристики рівнемірів і витратомірів під час визначення обсягу обігу та залишку пального повинні відповідати вимогам законодавства.

Враховуючи викладене, виробники бензолу сирого кам’яновугільного повинні отримати відповідну ліцензію та обладнати акцизний склад витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Відповідно до статті 3 Закону № для отримання ліцензії на право виробництва пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

• документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт для виробництва пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, цільове призначення якої відповідає заявленій діяльності; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці виробництва пального, необхідних для виробництва та зберігання пального;
• документ, що підтверджує акредитацію випробувальної лабораторії з визначення показників якості пального, виданий уповноваженим органом;
• дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;
• технологічна документація (стандарти, регламенти, технологічні інструкції), що стосується виробництва та зберігання пального;
• технічні умови щодо виробництва пального заданої якості, які повинні відповідати вимогам технічних регламентів та національним стандартам з якості пального.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право виробництва пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Таким чином отримати ліцензію на виробництво пального можливо, зокрема, у разі наявності документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт для виробництва пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, цільове призначення якої відповідає заявленій діяльності.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податку, якому надано таку консультацію.