Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.05.2019 р. № 1957/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин викладених у листі.

Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами Кодексу.

Нерезиденти - це фізичні особи, які не є резидентами України (п.п. «в» 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу резидента України встановлено п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, фізична особа-резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ст. 29 Цивільного кодексу України).

Крім того, ст. З Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Отже, з метою оподаткування для визначення статусу резидента України платнику податку - фізичній особі слід керуватися положеннями п.п. 14.1.213 п.14.1 ст. 14 Кодексу.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Підпунктом 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 Кодексу передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Дохід, отриманий з джерел за межами України, — це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема, дивіденди (п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
У разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу (п.п. 170.11.1 п. 170.11. ст. 170 Кодексу).

Відповідно до п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу ставка податку на доходи у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб'єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток, встановлюється у половинному розмірі ставки, визначеної у п. 167.1 цієї статті, тобто 9 відсотків.

Згідно з п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16.1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16.11 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16.1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Враховуючи викладене, у разі отримання платником податку - фізичною особою - резидентом за межами митної території України доходу у вигляді дивідендів від юридичної особи - нерезидента, такий дохід підлягає оподаткуванню за ставкою податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9 відс. та військовим збором - 1,5 відсотка.
Разом з цим, відповідно до положень п. 3.2 ст. З Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст. 1 Угоди між Урядом України і Урядом Об'єднаних Арабських Еміратів (далі - ОАЕ) про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал (далі -Угода), яка ратифікована 19.06.2003 і є чинною з 09.03.2004 застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Статтею 4 Угоди встановлено критерії щодо визначення резиденції (податкового статусу) осіб, на яких поширюються положення Угоди, зокрема фізичних осіб.

Так, згідно з п. 1 ст. 4 Угоди для цілей цієї Угоди термін „резидент Договірної Держави” означає: в Україні, зокрема — будь-яку фізичну особу, яка за законодавством України є її резидентом; в ОАЕ - будь-яку фізичну особу, яка за законодавством ОАЕ є її резидентом.

У випадку, коли відповідно до положень п. 1 цієї статті фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус визначається відповідно до таких правил:
а) вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона має постійне житло. Якщо вона має постійне житло в обох Договірних Державах, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона має більш тісні особисті й економічні зв’язки (центр життєвих інтересів);
b) якщо Договірна Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена, або коли вона не має постійного житла в жодній з Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона звичайно проживає;
c) якщо вона звичайно проживає в обох Договірних Державах, або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, національною особою якої вона є;
d) якщо вона є національною особою обох Договірних Держав або коли вона не є національною особою жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою”(п. 2 ст. 4 Угоди).

Таким чином, згідно з положеннями п. 1 ст. 4 Угоди резиденція фізичної особи в Україні визначається згідно з положеннями чинного законодавства (тобто відповідно до правил, встановлених п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), в ОАЕ - згідно з положеннями чинного законодавства цієї країни.

Якщо, у випадку, що розглядається, фізична особа має подвійну резиденцію (є податковим резидентом і України, і ОАЕ), то, з метою застосування відповідних положень Угоди, податковий статус (резиденція) такої особи визначається відповідно до правил, встановлених п. 2 ст. 4 Угоди.

Звертаємо увагу, що у запиті заявника не вказано, чи має він місце постійного проживання (постійне житло) в Україні.

Водночас, ключовим критерієм для встановлення податкової резиденції фізичних осіб як в Угоді ( п.п. «а» п. 2 ст. 4 Угоди), так і в Кодексі (п. п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), визначено місце постійного проживання (постійне житло), наступним після якого є критерій „центр життєвих інтересів.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Угоди дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичним власником дивідендів є компанія (на відміну від товариства), і ця компанія є власником принаймні 10 процентів капіталу компанії, яка сплачує дивіденди, то податок, що стягується, не повинен перевищувати 5 процентів загальної суми дивідендів (п. 2 ст. 10 Угоди).

Водночас, п. З ст. 10 Угоди передбачено, що „незважаючи на положення пунктів 1 і 2, дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, підлягають оподаткуванню тільки в другій Договірній Державі, якщо фактичним власником дивідендів є сама ця друга Держава, її політико-адміністративний підрозділ, або місцевий орган влади, або Центральний банк, або у випадку ОАЕ — Інвестиційний фонд Абу-Дабі (Abu Dhabi Investment Authority), або будь-яка інша така державна фінансова установа, про яку можуть час від часу домовлятися Договірні Держави”.

Таким чином, положеннями ст. 10 Угоди, залежно від конкретного випадку, регулюється порядок оподаткування дивідендів, які виплачуються резидентом ОАЕ (України) на користь резидента України (ОАЕ). При цьому положеннями п. 1 ст. 10 Угоди країні, резидентом якої є отримувач дивідендів, надається право на оподаткування таких доходів (згідно з податковим законодавством цієї країни), а положеннями п. 2 ст. 10 Угоди право на оподаткування дивідендів компанії — резидента країни, яка є джерелом їх виплати, обмежене ставкою 5% у разі відповідності компанії - отримувача дивідендів умовам, зазначеним у цій нормі Угоди.

Отже, якщо дивіденди сплачуються компанією - резидентом ОАЕ на користь фізичної особи, яка є резидентом ОАЕ, то норми Угоди не застосовується.

Якщо дивіденди сплачуються компанією - резидентом ОАЕ на користь фізичної особи, яка є резидентом України, то відповідно до п. 1 ст. 10 Угоди такі дивіденди можуть оподатковуватись в Україні, тобто підлягають в Україні оподаткуванню за правилами, встановленими Кодексом.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.