Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.12.2017 р. № 2895/ІПК/26-15-13-06-09

Головне управління ДФС у м. Києві, в порядку ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянуло Ваш запит про надання індивідуальної податкової консультації щодо безготівкових розрахунків, здійснення розрахунків ФОП - платником єдиного податку відповідно до договору комісії, та в межах компетенції повідомляє наступне.

Згідно з п. 291.6 ст. 291 Кодексу, платники єдиного податку першої -третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Відповідно до п. З ст. 341 Господарського кодексу України, безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

При безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій. Платежі здійснюються у межах наявних коштів на рахунку платника (п.4 ст. 341 Господарського кодексу України).

Постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (із змінами та доповненнями), вимоги якої поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, та обов'язкові для виконання ними (далі - Інструкція №22).

Відповідно до п.1.3 Інструкції №22, безготівкові розрахунки -перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відповідно до п 9.1 Інструкції №22, до розрахунків, що здійснюються як залік взаємної заборгованості платників, належать розрахунки, за якими взаємні зобов'язання боржників і кредиторів погашаються в рівнозначних сумах, і лише за їх різницею здійснюється платіж на загальних підставах.

У договорах між підприємствами передбачаються періодичність звіряння взаємної заборгованості зі складанням відповідного акта, строки та платіжні інструменти, із застосуванням яких здійснюватимуться розрахунки (п.9.4 Інструкції №22).

Згідно з п. 9.5 Інструкції №22, після складання акта звіряння взаємної заборгованості в строки, визначені законодавством України, та сторона, на користь якої склалося кредитове сальдо взаємозобов'язань, виписує

розрахунковий документ (платіжне доручення, вимогу-доручення) або оформляє вексель.

Відповідно до абз. 4 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу, платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 цього Кодексу з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

Згідно з п. 292.1 ст. 292 Кодексу, доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно з п. 292.4 ст. 292 Кодексу, у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Відповідно до ст. 295 Господарського кодексу України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійснені ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб’єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Агентський договір повинен визначити сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов’язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами (ст. 297 Господарського кодексу України).

Крім того, особливості укладання договору комісії визначено главою 69 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 1013 Цивільного "Кодексу України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Згідно з ст. 1020 Цивільного Кодексу України, комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, щопалежать комітентові.

Законом можуть бути встановлені особливості договору комісії щодо окремих видів майна (ст. 1028 Цивільного Кодексу України).

При цьому, слід зазначити, що законодавством не встановлено обмеження щодо форм цивільно-правових договорів, які фізичні особи - підприємці -платники єдиного податку мають право укладати.

Таким чином, фізичні особи - підприємці — платники єдиного податку при укладанні договору комісії мають право зазначити в тексті договору всі особливості та умови, передбачені та не заборонені чинним законодавством України (комісійна плата, відшкодування витрат, утримання штрафних санкцій та інше).

При цьому оподаткування доходу фізичної особи підприємця - платника єдиного податку здійснюється відповідно до вимог Кодексу. Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 Кодексу.

Водночас повідомляємо, що згідно зі ст. 52 Кодексу, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.