Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.05.2019 р. № 2351/6/99-99-12-01-01-15/ІПК

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення (далі - Товариство) щодо ліцензування виробництва та зберігання пального та в межах компетенції повідомляє.

Товариство цікавлять наступні питання:

1. Чи потрібно отримання ліцензії для виробництва та зберігання палива, якщо на підприємстві не проводиться випуск основного виду товарної продукції (бензин, дизпаливо тощо) і господарська діяльність ведеться згідно з Регламентом забезпечення промислової та екологічної безпеки на період відсутності виробничої діяльності з випуску товарної продукції?

2. На підприємстві зберігаються залишки нафтопродуктів та інших речовин, які можуть бути використані у якості сировини при виробництві товарного продукту надалі.

Рух залишків нафтопродуктів та інших речовин (відвантаження, продаж, переміщення по резервуарних парках тощо) повністю відсутній, тож чи потрібно отримувати ліцензію на зберігання сировини та інших речовин.

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Зазначені зміни набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Згідно з частиною двадцять першою статті 2 Закону № 481 (зі змінами) виробництво пального здійснюється суб’єктами господарювання незалежно від форми власності за умови наявності ліцензії на право виробництва пального.

Статтею 1 Закону № 481 визначено, що виробництво пального - діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, в результаті якої отримується пальне або інші продукти переробки. Термін «пальне» вживається в цьому Законі у значенні, наведеному в Податковому кодексі України (далі - Кодекс). Відповідно до пункту 14.1.141-1 статті 14 пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Таким чином, для здійснення діяльності з виробництва продукції, зазначеної у статті 215 Кодексу, суб’єкту господарювання необхідно отримати відповідну ліцензію.

Разом з тим, інформація, наведена у зверненні є недостатньою для встановлення чи здійснює Товариство діяльність з виробництва пального у розумінні ст. 1 Закону № 481 Статтею 1 Закону № 481 визначено, що зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на зберігання пального визначено статтями 15 Закону № 481 (зі змінами). Зокрема, статтею 15 встановлено, що зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.