Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.05.2019 р. № 2382/6/99-99-12-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист про надання подате звої консультації з питань практичного застосування окремих норм Закону України від 23.11.2018 № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон № 2628) та повідомляє таке.

Товариство повідомило, що випускає та реалізує широкий спектр коксохімічної продукції, яка виробляється з коксового газу, що виділяється під час коксування вугілля, зокрема, це бензол сирий кам’яновугільний.

Крім того, Товариство для забезпечення робочого процесу на підприємстві закуповує у офіційних постачальників різні види пального, дизельне паливо та використовує його у власній діяльності.

У зв’язку з цим, Товариство запитує:

Чи вірним є твердження, що для визначення відповідності приміщення або території поняттю акцизного складу обсяг палива, що отримується протягом календарного року слід розраховувати за кожним кодом УКТЗЕД окремо, обсяг резервуарів слід розраховувати за кожним місцем зберігання та кожним кодом УКТЗЕД окремо і у разі якщо по окремому коду УКТЗЕД обсяги отриманого пального не перевищують 1000 кубічних метрів, а розмір резервуарів не перевищує 200 кубічних метрів та використання такого палива є виключно для власних потреб, то підприємство не зобов’язане реєструвати акцизний склад і не є розпорядником такого акцизного складу?

Чи вірно, що для визначення загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, відповідно до пп.14.1.6 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) не враховуються резервуари, які виведені з експлуатації, законсервовані і не використовуються підприємством фактично для накопичення/зберігання палива та такі резервуари не підлягають обладнанню витратомірами-лічильниками?

Чи має право Товариство з урахуванням норм пп. 231.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу не обладнувати резервуари витратомірами-лічильниками у разі використання складів виключно для зберігання та реалізації пального, отриманого у власному виробничому процесі?

Чи передбачена можливість складання зведеної акцизної накладної не пізніше останнього для кожного місця за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД у разі, якщо підприємство придбаває паливо відповідно коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД і використовує його виключно у власній господарській діяльності, а також виробляє бензол сирий кам'яновугільний, який підлягає переробці або може бути реалізований згідно контрактів з покупцями?

Який вид ліцензії та на підставі яких документів необхідно отримати підприємству у разі, якщо на підприємстві виробляється, зберігається, переробляється та реалізується бензол сирий кам’яновугільний та придбавається, зберігається пальне, яке використовується у вашій господарській діяльності?

Відповідно до ст. 14.1.6. Закону № 2628 акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення) розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, скасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу,    навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткі сть
розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та    зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пально в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості
розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та    зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.
Згідно з п. 1 ст. 230 Кодексу акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування навантаження-розвантаження, зберігання пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Зазначене питання регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильнпків рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв’язку» (далі - Порядок).

Вказаний Порядок визначає процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а також порядок передачі облікових даних (обсягу обігу та залишку пального) електронними засобами зв’язку.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 Порядку витратомір-лічильник законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам’ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах.

Пунктом 128-1.1 ст. 128-1 Кодексу передбачена відповідальність за порушення правил обліку, виробництва та обігу пального на акцизних складах, а саме:

необладнання витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками акцизних складів, на яких здійснюються виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, відпуск пального без застосування витратомірів-лічильників та/або рівномірів-лічильників тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожний кубічний метр об’єму резервуарів, на яких не встановлено витратомірів-лічильників та/або рівномірів - лічильників, але не менше 15000 гривень.

Отже, враховуючи викладене вище, резервуари, які використовуються для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання з 01.07.2019, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (п. 230.1 ст. 230 Кодексу).

Акцизна накладна складається платником податку в день ввезення на митну територію України пального або спирту етилового чи в день реалізації пального або спирту етилового при кожній повній або частковій операції з реалізації пального або спирту етилового (абзац перший п. 231.3 ст. 231 Кодексу у редакції тут і далі, яка набере чинності 1 липня 2019 року).

Абзацом третім п. 231.3 ст. 231 Кодексу встановлено, що у разі забезпечення безперервного постачання пального особа, яка реалізує пальне, може скласти для кожного отримувача пального - суб’єкта господарювання зведені акцизні накладні за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД не пізніше останнього дня такого місяця на весь обсяг реалізованого пального протягом такого місяця.

Абзацом четвертим цього пункту визначено, що для цілей цього пункту під безперервним постачанням вважається забезпечення особою, яка реалізує пальне, можливості для отримувачів пального - суб’єктів господарювання (контрагентів) отримувати пальне в будь-яку годину доби та будь-який день відповідного місяця.

Звертаємо увагу, що відповідно до п.п.231.1.1 п. 231.1 ст. 231 Кодексу (у редакції яка набере чинності з 01.07.2019) реалізація пального здійснюється через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.

Також відповідно до абзацу 2 п. 228.3 ст. 228 Кодексу, з 01.07.2019, у разі виявлення фактів переміщення та/або зберігання пального з використанням транспортних засобів, що не зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується та/або зберігається пальне у таких транспортних засобах, або в заявках на переміщення пального транспортними засобами, що но є акцизними складами пересувними, а також фактів реалізації пального з таких транспортних засобів відповідні контролюючі органи тимчасово (до винесення рішення суду) вилучають таке пальне або спирт етиловий та транспортні засоби з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

З огляду на вищевикладене, нормами податкового законодавства (я о у діючій редакції Кодексу, так і у редакції яка набере чинності з 01.07.2019) не передбачено складання зведеної акцизної накладної при використанні пального у власному виробництві.

Зведені акцизні накладні можуть бути складені лише по відношенню до контрагентів, умови договорів з якими передбачають безперервне постачання пального, а саме - через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який є ліцензовним місцем роздрібної торгівлі пальним.

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської
діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Відповідно до ч. 20 ст. 15 Закону № 481 роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством.

Також відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 481 оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

• підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
• суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігань«! пального терміном на п'ять років.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років.

Крім цього, згідно ст. 18 Закону № 481 тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб'єкти господарювання можуть отримувати ліцензію на право оптової торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об'єкта або акта готовності об'єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об'єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об'єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.

Таким чином, для здійснення діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пальним, або зберігання пального у розумінні Закону № 481 суб’єкту господарювання необхідно отримати відповідну ліцензію.

Частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податку, якому надано таку консультацію.