Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.05.2019 р. № 2404/Т/99-99-08-02-01-14/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо визначення адреси, за якою проводиться взяття на облік фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокатську), та в межах компетенції, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

ДФС у своїй діяльності керується Конституцією України, Податковим та Митним кодексами України, законами України та іншими нормативно-правовими актами, на підставі яких контролюючі органи здійснюють свої повноваження.

Відповідно до положень пунктів 63.3, 63.5 статті 63, пункту 65.3 статті 65 та пункту 178.1 статті 178 Кодексу та статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи - платники податків та платники єдиного внеску.

Платник податків - фізична особа зобов’язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси (пункт 45.1 статті 45 Кодексу).

Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. При цьому фізична особа може мати кілька місць проживання.

Водночас стаття 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає обов’язок фізичної особи, яка постійно або тимчасово проживає в Україні, зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Документом, що підтверджує зареєстроване місце проживання, є довідка про реєстрацію місця проживання, видана органом реєстрації, або документи, до яких вносяться відомості про місце проживання (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання тощо).

Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Місце проживання внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Така довідка видається структурними підрозділами з питань соціального захисту населення відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, зі змінами.

Враховуючи викладене, взяття на облік фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, як самозайнятої особи та платника єдиного внеску здійснюється у контролюючому органі за місцем проживання такої особи, а особи, яка зареєстрована внутрішньо переміщеною особою, може бути здійснено у контролюючому органі за фактичним місцем проживання/перебування такої внутрішньо переміщеної особи згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

При цьому звертаємо увагу, що абзацом третім частини четвертої статті 5 Закону встановлено, що обов’язки платників єдиного внеску виникають у осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, з початку провадження відповідної діяльності.

Закон не звільняє від виконання обов’язку платника єдиного внеску щодо нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску у разі невиконання таким платником обов’язку щодо подання заяви для взяття на облік та не пов’язує момент виникнення обов’язку щодо сплати єдиного внеску з моментом взяття на облік в контролюючих органах. При цьому для фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (стаття 7 Закону).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.