Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ЗАПОРIЗЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.05.2019 р. № 2427/10/ІПК/08-01-12-04-11

Головне управління ДФС у Запорізькій області за результатами розгляду звернення ТОВ щодо витрат на відрядження нерезидента, який є членом наглядової ради підприємства та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (п.1.1 ст. 1 Кодексу).
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у Фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.
Нормами Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат на відрядження.

Отже, такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Разом з тим, регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України").

Отже, з питання відображення витрат на відрядження в бухгалтерському обліку доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс), відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого, платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - нерезидент та податковий агент.
Згідно з п. 163.2 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, визначено п. 170.10 ст.170 Кодексу, відповідно до п.п. 170.10.1 якого доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь
нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV Кодексу для нерезидентів).

У разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів (п.п. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 Кодексу).

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку до яких згідно з п.п. 165.1.11 п.165.1 ст.165 Кодексу відносяться кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу.
Пунктом 170.9 ст. 170 ПКУ визначено порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк.

Положення зазначеного пункту застосовуються податковими агентами у разі направлення платника податку у відрядження.
Разом з тим до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 -167.5 ст.167 Кодексу).
Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п.1.2 п.16 - 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п.16 - 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання, сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Разом з цим, відповідно до ст.65 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник Підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства.

Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Статтею 57 ГКУ передбачено, що установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

При цьому статут суб'єкта господарювання повинен містити, зокрема, відомості про органи управління і контролю та їх компетенцію.

Зауважуємо, що кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів, які стосуються порушеного питання. Тому для отримання більш конкретної відповіді необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються питання.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).