Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.06.2019 р. № 2526/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду за позовом приватного акціонерного Товариства, керуючись ст.ст. 52, 53 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), надає нову податкову консультацію з питань плати за землю (далі - Плата).

Товариство у зверненні від 13.02.2018 №4641/2337 просить надати роз’яснення щодо поширення норм п. 284.4 ст. 284 Кодексу на усі земельні ділянки Товариства з кодом класифікації видів цільового призначення земель 11.01 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов’язані з користуванням надрами».

Товариство для підтвердження права на застосування особливостей оподаткування Платою земельних ділянок, наданих гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, у вигляді справляння Плати у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до ст.ст. 274 і 277 Кодексу, зазначило, що провадить господарську діяльність, яка включає складний ланцюг виробничих процесів (збирання, дроблення, класифікацію, збагачення фізико-хімічними методами).

Таку діяльність неможливо провадить у межах площ, визначених в акті про надання гірничого відводу, оскільки виробничий процес потребує додаткової обробки корисних копалин у цехах Товариства, розташованих поза межами копальні (цех рудоуправління, гірничотранспортний цех, дробильно-збагачувальний цех).

Законом України «Гірничий закон України» (далі - Закон) визначено, що гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об’єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар’єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).

Гірнича (гірничодобувна) промисловість - комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення (ст. 1 Закону).

До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під’їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд (ст. 66 Земельного кодексу України).

Отже, поняття «землі промисловості» охоплює ширше коло земель, ніж передбачені п. 284.4 ст. 284 Кодексу, у якому йдеться про землі, надані для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.

Відповідно до ст. 17 Кодексу України про надра користування надрами за межами гірничого відводу забороняється. Гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

Землі Товариства поза межами копальні, тобто поза межами гірничого відводу, на яких розташовані цех рудоуправління, гірничотранспортний цех, дробильно-збагачувальний цех, не можуть вважатися землями, наданими для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.

Відповідно до Статуту та власної назви Товариство є гірничо-збагачувальним підприємством.

При цьому земельні ділянки, визначені п. 284.4 ст. 284 Кодексу, згідно зі Статутом Товариства відповідають виду його діяльності «видобування корисних копалин (залізних руд)».

Щодо земельних ділянок Товариства, у межах яких здійснюється вид діяльності «переробка залізної руди і збут виробленої продукції (концентрат, окатки залізорудні)», тобто збагачення корисних копалин, то законодавством не визначено застосування преференції з Плати для таких земельних ділянок.

З огляду на викладене, застосування Товариством преференції, встановленої п. 284.4 ст. 284 Кодексу, потребує аналізу землевпорядної документації на кожну окрему земельну ділянку на предмет надання їх для видобування корисних копалин, розробки родовищ корисних копалин, а також на предмет їх використання за призначенням.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).