Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ВIННИЦЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.05.2019 р. № 2139/ІПК/02-32-40-03

Головне управління ДФС у Вінницькій області відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Товариства та в межах компетенції повідомляє таке.

1. Чи зобов’язане Товариство реєструватись платником акцизного податку, складати та реєструвати акцизні накладні на паливо, у разі залучення чужої техніки за договором про надання послуг на паливі замовника (Товариство), якщо згідно з умовами укладених договорів Товариство зобов’язане забезпечити найняту техніку пальним, при цьому Виконавець не набуває права власності та/або розпорядження на таке пальне, Товариство залишається власником пального і за фактом його використання списує пальне на собівартість (витрати) ?

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа, що реалізує пальне.
Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Суб'єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені абзацом другим пп. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.
При цьому особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального (пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Відповідно п. 231.1 ст. 231 Платник податку при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального, використаного для власного споживання; реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу; втраченого як у межах, так і понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального.

Варто зазначити, що Товариство не надало документального підтвердження наміру здійснення операцій з оренди техніки ( з персоналом орендодавця або з власним персоналом). Наявність копій зазначених договорів оренди техніки уможливить надання більш повної та грунтовної індивідуальної податкової консультації.

Разом з цим, якщо Товариство орендує техніку за договором оренди, прийняло її у користування за актом прийому-передачі та здійснює заправку зазначеної техніки власним пальним, зазначаємо таке.

Відносини на умовах договору оренди регулюється нормами Господарського кодексу України (далі - ГКУ).

Відповідно до ст. 283 ГКУ за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 284 ГКУ визначені істотні умови договору оренди, якими є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

• строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації;
• порядок використання амортизаційних відрахувань;
• відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Отже, у разі оренди Товариством сільськогосподарської техніки, яка прийнята ним у користування за актом прийому-передачі на певний строк, та за умови, що використання пального буде здійснюватися виключно для власних потреб, а саме для заправки власних та орендованих вантажних автомобілів, то такі операції не є реалізацією пального у розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. В такому випадку товариство не має потреби реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального.

Також, інформуємо, що з 01.01.2019 року набрав чинності Закон України від 23 листопада 2018 року №2628-VІІІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів” в якому зазначено, що з 01.07.2019 року запрацює оновлене визначення поняття “Акцизний склад”.

Згідно з пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) у редакції з 01.07.2019 року акцизним складом вважатимуться: спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

Приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно з пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПКУ у редакції з 01.07.2019 року не є акцизним складом:

• Приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
• Приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
• Приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
• Паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та у зв’язку з відсутністю інформації про загальну місткість розташованих ємностей для навантаження - розвантаження та зберігання пального у Товариства, унеможливлює надання роз’яснення щодо віднесення приміщень або територій Товариства до поняття “Акцизний склад” та необхідності реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального з 01.07.2019 року.

2. Чи зобов’язано Товариство зареєструватись платником акцизного податку, складати та реєструвати акцизні накладні на паливо якщо закупівля і використання пального здійснюється виключно для власних виробничих потреб (заправки власної, орендованої, залученої за договором підряду техніки) і не здійснюється реалізація пального (передача права власності або розпорядження) третім особам?

Варто зазначити, що Товариство не надало документального підтвердження наміру здійснення операцій з отримання послуг із залученням техніки Підрядника.

Наявність копій зазначених договорів підряду уможливить надання більш повної та грунтовної індивідуальної податкової консультації.

Разом з цим, якщо Товариство отримує послуги за договором підряду із залученням техніки Підрядника та здійснює заправку зазначеної техніки власним пальним, зазначаємо таке.

Відносини на умовах договору підряду регулюється нормами Господарського кодексу України (далі - ГКУ).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому ст. 902 ЦКУ передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто, або ж у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ст. 837 ЦКУ за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

При цьому ст. 839 ЦКУ передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 840 ЦКУ, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу.

Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.

Отже, при заправці пальним техніки підрядника, винайманої замовником на умовах договору підряду, здійснюється передача (відпуск, відвантаження) пального від замовника до підрядника, що є операцією з реалізації пального у розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

До початку здійснення вищезазначених операцій Товариство зобов'язане зареєструватися платником акцизного податку, складати та реєструвати в електронній формі акцизні накладні відповідно до норм чинного законодавства.

Зазначаємо, що відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.