Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.06.2019 р. № 2605/Б/99-99-13-02-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо питання застосування міжнародного договору з метою оподаткування громадянина, який є співробітником Генерального секретаріату Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол) та в межах компетенції повідомляє, що запит не містить інформації, в рамках якого саме міжнародного договору, укладається трудовий договір (контракт) між керівним органом Інтерполу (Генеральним секретаріатом) та зазначеним громадянином України.

Також у запиті відсутня інформація щодо предмету трудового договору (контракту), країни, в якій фактично здійснюється робота, та порядку взаєморозрахунків за цим контрактом; юридичного статусу та податкового статусу (резиденції) осіб, між якими укладено трудовий договір (роботодавця та найманого працівника), що унеможливлює надання конкретної відповіді на питання щодо того, який конкретно міжнародний договір та які саме його положення слід застосовувати у випадку, що розглядається.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого встановлено, що платниками податку є, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Іноземні доходи - це доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України, які є об'єктом оподаткування резидента (п.п. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

Згідно з п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід, отриманий з джерел за межами України - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України.

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Кодексу).

Порядок оподаткування іноземних доходів передбачено п. 170.11 ст. 170 Кодексу, п.п. 170.11.1 якого визначено, у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Абзацом першим п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу встановлено, що у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового
зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

Відповідно до п.13.4 ст.13 Кодексу суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування.

Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 Кодексу).

Відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу платник податку, що отримує іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) передбачено ст. 179 Кодексу.
Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу).

Відповідно до п.п. 179.7 ст. 179 Кодексу фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язанім, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Водночас ст. З Кодексу визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

З огляду на дані, наведені у запиті, якщо виходити з того, що роботодавець заявника є (у сенсі оподаткування) резидентом Франції, а сам заявник - фізичною особою - резидентом України, який отримує дохід із джерел із Франції, то в українсько - французьких податкових відносинах слід застосовувати відповідні положення Конвенції між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (далі - Конвенція), яку ратифіковано 03.03.1998 і яка є чинною з 01.11.1998.

Відповідно до ст. 1 Конвенції її положення застосовуються до „осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав”. Критерії для визначення резиденції осіб, до яких застосовується Конвенція, визначені ст. 4 Конвенц ї. Існуючими податками, на які поширюється ця Конвенція в Україні, є, зокрема, „прибутковий податок з громадян” (п.п. b п. З ст. 2 Конвенції).

Відповідно до п. 1 ст. 15 „Залежні особисті послуги” Конвенції „з урахуванням положень статей 16, 18, 19 і 20 платня, заробітна плата та інші подібні винагороди, що одержуються резидентом Договірної Держави у зв'язку з роботою за наймом, оподатковуються тільки в цій Державі якщо тільки роботе за наймом не здійснюється в другій Договірній Державі.

Якщо робота за наймом здійснюється таким чином, одержана у зв'язку з цим винагорода мсже оподатковуватись у цій другій Державі”.

„Незалежно від положені пункту 1, винагорода, що одержується резидентом Договірної Держави у зв'язку з роботою за наймом, яка здійснюється в другій Договірній Державі, оподатковується тільки в першій згаданій Державі, якщо:

a) одержувач перебуває в другій Державі протягом періоду або періодів, що не перевищують у сукупності 183 днів протягом будь-якого дванадцятимісячного періоду, що починається або закінчується у даному фінансовому році; і

b) винагорода сплачується наймачем або від імені наймача, який не є резидентом другої Держави; і

c) витрати по сплаті винагород не несуть постійне представництво або постійна база, які наймач має в другій Державі” (п. 2 ст. 15 Конвенції).

Таким чином, відповідно до положень п. 1 ст. 15 Конвенції будь-яка винагорода (заробітна плата), що одержується фізичною особою - резидентом України у зв’язку з роботою за наймом, підлягає оподаткуванню тільки в Україні, якщо така робота фактично здійснюється найманим працівником (тобто виконується там, де найманий працівник фізично присутній) в Україні.

Якщо резидент України - найманий працівник фізично присутній і фактично виконує роботу за наймом у Франції, одержана в зв’язку з цим винагорода (заробітна плата) може оподатковуватись в Франції, якщо таке оподаткування передбачено чинним законодавством цієї країни.

Разом з тим, винагорода, що одержується резидентом України у зв’язку з роботою за наймом, яка здійснюється у Франції, оподатковується тільки в Україні, якщо одночасно виконуються всі умови, зазначені у пп. а - с п. 2 ст. 15 Конвенції.

Якщо хоча б одна з умов п. 2 ст. 15 Конвенції не виконується, Франція має право оподатковувати винагороду найманого працівника, отриману за роботу, яка фактично здійснюється в Франції, відповідно до правил, встановлених французьким податковим законодавством.

Слід враховувати, що п. 2 ст. 23 „Усунення подвійного оподаткування” Конвенції передбачено правила зарахування податку на доходи резидента Україн и, сплаченого у Франції, які застосовуються в Україні з метою уникнення подвійного оподаткування таких доходів.

Зазначимо також, що суть положень ст. 23 Конвенції повністю відповідає суті відповідних положень ст. 13 „Усунення подвійного оподаткування” та розділу і V „Податок на доходи фізичних осіб” Кодексу щодо порядку врахування податки, сплачених за межами України, при визначенні бази оподаткування платників податків - резидентів України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.