X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.06.2019 р. № 2637/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за податковою накладною, складеною за операцією з купівлі/продажу природного газу в обсягах щодобових небалансів, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податку є оператором газотранспортної системи (далі - Оператор) та здійснює операції з надання послуг з транспортування природного газу на підставі договору з замовником. В межах виконання такого договору Оператор здійснює врегулювання добового небалансу (позитивного/негативного) та оформлення його одностороннім актом за підписом Оператора. На підставі такого акту Оператор та/або його контрагенти (замовники) (залежно від того, є небаланс позитивним чи негативним) визначають податкові зобов’язання та складають відповідні податкові накладні.

Порядок складання таких податкових накладних було роз’яснено у податкових консультаціях на попередні запити платника податку.

Щодо порядку віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за такими податковими накладними.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16.07.99 року № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" (далі -Закон № 996).

Під поняттям первинного документа розуміється документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1 Закону № 996).

Згідно зі статтею 9 Закону № 996, первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та повинні містити обов’язкові реквізити, передбачені вказаною статтею Закону № 996.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до пункту 2.8. Положення № 88 додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актами.

Порядок оформлення актів наданих послуг та актів звіряння розрахунків при здійсненні операцій з транспортування природного газу визначено Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2497 «Про затвердження Типового договору транспортування природного газу», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1383/27828 (далі - Постанова № 2497).

Відповідно до пункту 11.4 Постанови № 2497 врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів.

Отже, враховуючи норми Закону №996, вимоги Положення №88 та Постанови № 2497, односторонній акт, що складається Оператором для врегулювання щодобових небалансів, засвідчує факт здійснення господарської операції, після належним чином його оформлення.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПКУ, для покупця товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) платником податку, який здійснює операції з постачання таких товарів/послуг.

Правила формування податкового кредиту визначено статтею 198 ПКУ.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПКУ).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Враховуючи зазначене, податкова накладна, складена постачальником та зареєстрована в ЄРПН за фактом здійснення господарської операції з врегулювання щодобових небалансів, яка оформлена одностороннім актом, складеним Оператором для врегулювання щодобових небалансів, є підставою для включення платником податку сум ПДВ, зазначених у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.