Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.06.2019 р. № 2650/6/99-99-12-01-01-15/ІПК

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Підприємства щодо отримання ліцензії на зберігання пального та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Підприємство поінформувало, що в процесі провадження своєї господарської діяльності, а також для забезпечення охорони та захисту лісу від пожеж закуповує паливо-мастильні матеріали.

Придбане паливо Підприємство зберігає та використовує виключно для власних виробничих потреб у ємностях загальним об’ємом до 200 кубічних метрів.

З урахуванням викладено, Підприємство цікавить наступне питання:

Чи необхідно Підприємству, у якого згідно Статуту відсутній такий вид діяльності, як зберігання пального і яке зберігає його виключно для використання у своїй виробничій діяльності (тобто для власних потреб) отримувати ліцензію на зберігання пального?

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон № 2628) внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481), якими запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирають чинності з 01.07.2019 року.

Згідно ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

 

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального, визначено статтею 15 Закону № 481.
Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального, не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

• підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
• підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
• суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Враховуючи вище викладене, перелік підприємств, які не отримують ліцензії на право зберігання пального на місця зберігання пального є вичерпним, жодних інших виключень не передбачено згідно Закону № 481.

Керуючись нормами чинного законодавства України, суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні провадити свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.