Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.11.2017 р. № 2715/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Щодо особливості складання податкових накладних при здійсненні операцій з постачання автостанціями (філіями) послуг кінцевим споживачам через РРО

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника щодо особливості складання податкових накладних при здійсненні операцій з постачання автостанціями (філіями) послуг кінцевим споживачам через РРО та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, основним видом діяльності платника є допоміжне обслуговування наземним транспортом, а саме надання автостанційних послуг пасажирам на автостанціях Сумської області. До складу таких послуг належать продаж квитків на автобуси загального користування.

Продаж квитків здійснюється з використанням касових апаратів, в кількості 36 одиниць, розташованих на автостанціях (філіях), платника не делегувало філіям право виписки податкових накладних, так як вони самостійно не проводять розрахунки з постачальниками, а розрахунки із споживачамипроводять частково головним підприємством на розрахунковий рахунок.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом зі змінами та доповненнями (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу II Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю -бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Разом з цим, згідно з пунктом 189.13 статті 189 Кодексу, у разі постачання відповідно до Закону України « Про автомобільний транспорт» квитків на проїзд в автобусах та на перевезення багажу базою оподаткування є винагорода, що включає автостанційний збір. До бази оподаткування не включається вартість перевезення, що перераховується перевізнику, та сума витрат на страхування пасажирів, яка перераховується страховій компанії.

Згідно з Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (далі - Правила) вартість квитка - це сума, що складається з вартості проїзду автобусом, автостанційного збору, плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої), а вартість проїзду - це сума, за якою автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник здійснює перевезення, що включає вартість за тарифом, страховий платіж та податок на додану вартість.

З урахуванням викладеного, базою оподаткування ПДВ у автостанції - платника ПДВ, яка здійснює продаж квитків на проїзд автобусами, є сума, що складається з автостанційного збору та плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої). Вартість проїзду, що включається до вартості квитка та перераховується перевізнику, не включається до бази оподаткування ПДВ у автостанції - платника ПДВ.

Послуга із перевезення надається пасажиру самим перевізником і відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу є операцією з постачання.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.

Форма та Порядок заповнення податкової накладної затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 26.01.2016 за № 137/28267 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 1307).

Перевізник складає податкову накладну на повну вартість послуг перевезення. При цьому кошти за надання послуг з перевезення перевізник отримує від автостанції. Відповідно до пункту 12 Порядку № 1307 у рядку «Особа (платник податку) - покупець» податкової накладної зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер покупця» відображається умовний ІПН «100000000000».

Автостанція складає податкову накладну на суму, що складається з автостанційного збору та плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої).

Відповідно до пункту 4 Порядку №1307 така податкова накладна складається за щоденними підсумками операцій. У рядку «Особа (платник податку) - покупець» податкової накладної зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер покупця» відображається умовний ІПН «100000000000».

Вимогами пункту 201.4 статті 201 Кодексу передбачено, що податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції), зокрема, у разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1307, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Якщо діяльність з постачання послуг з використанням касових апаратів здійснюється автостанціями (філіями) і при цьому головним підприємством не делеговано їм право складання податкових накладних, то платник податку може прийняти рішення щодо складання податкових накладних за щоденними підсумками операцій з постачання товарів/послуг, оплата за які здійснена протягом дня через касу/реєстраторів розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника), якщо на ці операції не була складена окрема податкова накладна, а саме:

складати окремі податкові накладні за щоденними підсумками операцій за показниками кожного з таких реєстраторів розрахункових операцій чи платіжний пристрій;

складати одну податкову накладну за щоденними підсумками операцій за показниками усіх реєстраторів розрахункових операцій чи платіжних пристроїв.