Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.06.2019 р. № 2675/6/99-99-13-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула Ваше звернення від (вх. ДФС № від ) щодо практичного застосування норм законодавства з питання справляння туристичного збору та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Справляння туристичного збору здійснюється податковими агентами, зокрема фізичними особами - підприємцями, які надають послуги з тимчасового розміщення осіб у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (далі - місцева рада) (п.п. 268.5.2 п. 268.5 ст. 268 ПКУ).

Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення місцевої ради про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом 268.5.1 пункту 268.5 цієї статті (п.п. 268.2.1 п. 268.2 ст. 268 ПКУ).

Вичерпний перелік осіб, які не можуть бути платниками туристичного збору передбачено п.п. 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 ПКУ, зокрема, згідно з п.п. «а», «б» це особи, які постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, місцевими радами яких встановлено такий збір та особи визначені підпунктом «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, які прибули у відрядження або тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом «б» підпункту 268.5.1 пункту 268.5 цієї статті, що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму.

Підпункт «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначає поняття резидентів України.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (п. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. З Закону України від 11.12.2003 № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382) визначено, що місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.

Тобто, місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком більше шести місяців на рік.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1382 громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року № 297 затверджено Порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) (далі — Порядок), відповідно до п. З якого послуги з тимчасового розміщення (проживання) - це діяльність юридичної та фізичної особи з надання місця для ночівлі в засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов’язана з тимчасовим розміщенням (проживанням), передбачена законом.

Разом з тим п. 4 Порядку визначено, що до послуг з тимчасового розміщення (проживання) не належать, зокрема:

• розміщення юридичною особою своїх працівників у засобі розміщення, що йому належить;
• розміщення осіб, з якими укладається договір про наймання житла на строк, що перевищує один місяць (для курортів строк визначається місцевими органами виконавчої влади);
• розміщення осіб, які навчаються у навчальному закладі, у засобі розміщення, що належить цьому закладу.

Враховуючи викладене, фізичні особи, які тимчасово розміщуються в хостелі зобов’язані сплачувати туристичний збір відповідно до п.п. 268.2.1 п. 268.2 ст. 268 ПКУ.

Крім того, відповідно до п.п. 268.6.2 п. 268.6 ст. 268 ПКУ тимчасове розміщення платника збору у місцях проживання (ночівлі) здійснюється виключно за наявності у платника збору документа, що підтверджує сплату ним туристичного збору відповідно до ПКУ та рішення відповідної місцевої ради.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства в частині справляння туристичного збору необхідно детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушених питань.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.