Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.06.2019 р. № 2765/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення і в межах компетенції та з урахуванням викладених у ньому обставин, повідомляє.

Відповідно до ст. 67 Конституції України усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік (далі - податкова декларація) у порядку, встановленому законом.

Порядок подання фізичними особами податкової декларації визначено ст. 179 Кодексу, відповідно до п.п. 179.5 якої податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II Кодексу.

Наказом Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859 затверджено Інструкцію щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 556), згідно з п.п. 6 п. 1 розділу III якої у рядку 6 податкової декларації позначкою «х» зазначається резидентський статус платника податку («резидент», «нерезидент») відповідно до п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізичною особою - резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
Водночас, місцем проживання фізичної особи згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

При цьому, фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ст. З Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем проживання визначено житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

Згідно з відомостями, яка видала довідку про зняття з реєстрації місця проживання зазначена у зверненні фізична особа знята з реєстрації у зв'язку із виїздом на постійне проживання до іншої держави з ....

Відповідно до п. 179.3 ст. 179 Кодексу платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати до контролюючого органу податкову декларацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду.

При цьому, постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Відповідно до витягу з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», наданого Головним центром обробки спеціальної інформації фізична особа, зазначена у зверненні, у період .... перебувала на митній території України менше 183 днів.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи положення абзаців першого — третього п.п. «в» п.п. 14.1.213 п, 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Одночасно, відповідно до п.п. «в» 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізичні особи, які не є резидентами України, вважаються нерезидентами.

Тобто, якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим -четвертим п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа не може бути визнана резидентом України, то така особа може вважатися нерезидентом.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб (військовим збором) така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.

Водночас, у разі якщо фізична особа отримує дохід як на території України, так і за її межами, і у платника податків виникає обов’язок щодо подання податкової декларації, то така особа самостійно (або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення) вказує у цій декларації свій резидентський статус («резидент», «нерезидент»).

Відповідно до частини першої ст. 16 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІV «Про міжнародні договори України», зокрема, центральні органи виконавчої влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами міжнародних договорів України їхніх зобов'язань.

З метою застосування міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування юридичних та фізичних осіб України, які отримують доходи за межами України, наказом ДПА України від 12 квітня 2002 №173 «Про підтвердження статусу податкового резидента України» затверджена довідка-підтвердження статусу податкового резидента України, яка видається державною податковою інспекцією за письмовим зверненням такої фізичної особи за місцем її проживання.

Тобто, контролюючі органи відповідно до своїх повноважень надають, зокрема, фізичній особі довідку-підтвердження статусу податкового резидента України.

Разом з тим, нормативно - правовими актами не передбачено надання довідок, які б підтверджували статус фізичної особи, яка не є резидентом України.

Стосовно ст. 4 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків (є чинною в українсько-російських податкових відносинах з 03.08.1999), повідомляємо що наведене в цій статті поняття резиденції застосовується виключно з метою визначення кола осіб, на яких поширюються Угода (резиденція яких визначається згідно з концепцією резиденції, прийнятої у національному (внутрішньому) законодавстві договірних держав), і для врегулювання випадків виникнення подвійного оподаткування внаслідок подвійної резиденції чи оподаткування в країні резиденції та країні, яка є джерелом доходу.

Отже, з метою вирішення поставленого у запиті питання, як такого, що пов’язане із визначенням резиденції згідно з внутрішнім податковим законодавством України, положення ст. 4 Угоди не застосовуються.

При цьому для застосування положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, необхідно мати інформацію щодо виду доходу, який буде отримувати платник податку.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.