Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ЧЕРКАСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.06.2019 р. № 2702/ІПК/23-00-13-01-16

Головне управління ДФС у Черкаській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі -Кодекс), розглянуло звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства з питань нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.

Згідно з частиною першою ст. 96 розділу IX «Соціальний захист поліцейських» Закону № 580 поліцейські забезпечуються житлом на підставах і в порядку, визначених житловим законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року №    1201 затверджено Порядок забезпечення Державною іпотечною установою (далі - ДГУ) поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту житлом на умовах фінансового лізингу (далі - Порядок № 1201).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1201 (щодо визначення термінів, які використовуються у ньому) передбачено, зокрема, що договір про компенсацію частини лізингових платежів - це тристоронній договір, що укладається між ДІУ, заявником та відповідним органом забезпечення житлом, яким визначається механізм компенсації частини лізингових платежів за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством, відповідно до Порядку № 1201.

При цьому заявником є поліцейський або особа рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, що подали заяву про отримання житла на умовах фінансового лізингу відповідно до Порядку № 1201.

Згідно зі ст. 6 Закону України від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є:

предмет лізингу;

строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів;

інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Разом з тим відповідно до п. 19 Порядку № 1201 розмір лізингових платежів, які сплачуються лізингоодержувачем, зменшується на суму компенсації частини лізингових платежів, яку перераховує на рахунок ДІУ орган забезпечення житлом.

Відповідно до п. 33 Порядку № 1201 виплата компенсації частини лізингових платежів здійснюється в межах відповідних бюджетних призначень, передбачених органу забезпечення житлом на відповідний рік, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків не включається сума компенсацій, які отримує платник податку з бюджетів згідно із законом.

Враховуючи викладене, сума компенсації частини лізингових платежів, яка здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, відноситься до категорії доходів, визначених п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Відповідно до п.п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Згідно з Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок за ф. 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, суми компенсацій, які платник податку отримує з бюджетів, відображаються у податковому розрахунку за ф. 1ДФ за ознакою доходу «128».

Крім того, податковий агент повинен відображати у податковому розрахунку за ф. 1ДФ військовий збір.

При цьому в рядку «Військовий збір» розд. II податкового розрахунку за ф. 1ДФ проставляються загальні суми отриманого доходу та фактично утриманого (перерахованого) військового збору.

Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) врегульовано Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), відповідно до абзацу сьомого п. 1 частини першої ст. 4 якого платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема органи, які виплачують грошове забезпечення або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб як поліцейських.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 є, зокрема сума грошового забезпечення кожної застрахованої особи та компенсації відповідно до законодавства.

Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Водночас частиною сьомою ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок.

Враховуючи викладене, оскільки суми компенсації частини лізингових платежів, які здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, перераховуються органом забезпечення житлом на рахунок ДІУ, то сума таких компенсацій не є базою нарахування єдиним внеском.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.