Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.06.2019 р. № 2891/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника щодо порядку оподаткування податком на прибуток підприємств та визначення податкових зобов’язань з ПДВ при здійсненні операцій з постачання послуг по отриманню та перерахуванню коштів згідно з договором доручення та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

При цьому договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.

У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Частиною першою статті 1002 ЦКУ визначено, що повірений має право на плату за виконання свого обов’язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПКУ України (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ). Терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (пункт 5.3 статті 5 розділу І ПКУ).

Щодо оподаткування ПДВ

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу V ПКУ під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З огляду на викладене в описаній у зверненні платника податку ситуації, при отриманні повіреним коштів від покупців згідно з договором доручення за надані довірителем послуги у повіреного податкові зобов’язання з ПДВ за такою операцією не виникають, оскільки повіреним фактично не здійснювалася операція з постачання таких послуг.

Податкові зобов’язання з ПДВ за операцією з постачання послуг довірителем виникають безпосередньо у довірителя.

При цьому послуги, надані повіреним довірителю згідно з договором доручення, в рахунок оплати вартості яких визначена договором доручення винагорода повіреного, розглядаються як окрема операція з постачання послуг, яка є об’єктом оподаткування ПДВ. Податкові зобов’язання з ПДВ за такою операцією визначаються повіреним у загальновстановленому порядку.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств

Правові основи оподаткування податком на прибуток встановлено розділом ІП та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних    положень    (стандартів)    бухгалтерського    обліку    або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Кодексом не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування при здійсненні оплати або приймання платежів від інших осіб повіреним у рамках договору доручення.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку відповідно до національних  положень (стандартів)  бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності при визначенні фінансового результату до оподаткування.Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про доходи та витрати підприємства за вказаними операціями визначає П(С)БО 15 «Дохід» таП(С)БО 16 «Витрати».

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.