Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.06.2019 р. № 2850/ІПК/26-15-12-04-18

Головне управління ДФС у м. Києві на розглянуло звернення щодо плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами (далі - Кодекс), повідомляє.

Товариство, поінформувало, що є власником об’єкту нерухомого майна, розташоване не земельній ділянці, право на яку Товариством не оформлено.

Товариство, посилаючись на норми чинного законодавства та на узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602, запитує про наявність обов’язку із декларування податкових зобов’язань із Податку.

Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗКУ).

Кодекс визначає, що Плата справляється у двох формах — Податок із власників та постійних користувачів земельних ділянок (пп. 14.1.72 п.14.1 ст. 14 Кодексу), а також орендної плати за надання у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).

Згідно ст. 120 ЗКУ, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу).

Статтями 125, 126 ЗКУ встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 286.2 ст. 286 Кодексу встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Обов’язок із справляння, яке передбачає декларування та виконання зобов’язань, плати за землю, у тому числі й Податку, власниками земельних ділянок та/або землекористувачами настає з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу).

Також, звертаємо увагу, що орган місцевого самоврядування, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120, 125, 126 та 206 ЗКУ, а також враховуючи рішення Судової палати у господарських відносинах Верховного суду України від 28.01.2015 (у справі № 5023/3993/12 (5023/90574/11) та від 30.11.2016 (у справі № 922/1008/15) може порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст. ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачам (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Порядок внесення змін до податкової звітності встановлений ст. 50 Кодексу.

Механізм повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань передбачено ст. 43 Кодексу.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).