Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.06.2019 р. № 2910/6/99-99-12-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України розглянула запит щодо реєстрації акцизних складів, обладнання їх витратомірами-лічильниками, рівнемірами-лічильниками та в межах компетенції повідомляє таке.

У зверненні Товариство поінформувало, що в процесі провадження своєї господарської діяльності використовує власні та орендовані автотранспортні засоби.

Для забезпечення заправлення пальним Товариство закуповує та зберігає пальне на своїй та орендованій території у чотирьох відокремлених та віддалених один від одного складах, які мають різні поштові адреси та з яких здійснюється заправлення вказаного автотранспорту.

З зазначених складів пального підприємство не здійснює реалізацію пального іншим особам та не надає послуг по зберіганню.

На трьох з цих складів у Товариства відсутні ємності для зберігання пального, місткість яких перевищує 200 кубічних метрів взагалі, а саме: на складі № 1 розміщені стаціонарні ємності загальним обсяг яких становить -117 м3; на складі № 2 -108 м3, на складі № 3 - 20 м3.

На складі № 4, який використовується як проміжний, паливо приймається залізничним постачанням та зберігається до необхідності передачі власним паливозаправником на склади, обладнані паливороздавальними колонками. Загальна місткість усіх ємностей цього орендованого складу складає 288,3 м3.

При цьому загальний об'єм пального, що закуповувався Товариством в цілому (по всіх чотирьох складах) протягом 2018 календарного року склав більше ніж 1000 куб метрів.
 

З огляду на вищевикладене, Товариство запитує:
 

1). Чи вважатимуться за вищеописаних умов в розумінні норм Закону України від 23.11.2018 № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок оіфемих податків і зборів» (далі - Закон № 2628) операції з використання пального виключно для потреб власного споживання реалізацією пального, місця зберігання пального акцизними складами та чи буде Товариство вважатися розпорядником акцизного складу?;
 

2). Чи потрібно Товариству реєструватися платником акцизного податку з 01.07.2019 року?
 

3). Скільки акцизних складів має зареєструвати Товариство та обладнати витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарах, якщо обсяг ємностей розташованих по кожному із трьох складів, які знаходяться за різними адресами, не перевищує 200 куб метрів і лише на орендованому проміжному складі № 4 місткість резервуарів перевищує 200 куб метрів?
 

4). Скільки ліцензій на місця зберігання пального має отримати Товариство, якщо пальне зберігається та використовується для власного споживання на кожному із чотирьох складів, які знаходяться за різними поштовими адресами?
 

До питань 1, 2 та 3.

Відповідно до п.п. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України в редакції (далі - Кодекс) з 01.07.2019 року, акцизний склад - це:

а). спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі -приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б). приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
 

Не є акцизним складом:
 

а). приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
 

б). приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
 

в). приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання -
платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
 

г). паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої".

Відповідно до п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу:

розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання -платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Згідно п. 230.1 ст. 230 Кодексу:

Акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
 

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
 

а). усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
 

б). усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Якщо будівля або декілька будівель (приміщень) зі зберігання пального мають одну і ту ж саму адресу то у такому разі, вказана територія буде вважатись одним акцизним складом.

Отже, якщо загальна місткість ємностей не перевищує 200 кубічних метрів, а власник отримує протягом календарного року пальне в загальних обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів то вони не є акцизними складами.

Разом з цим, Товариством не вказано загальний обсяг пального отриманого протягом року, тому зробити остаточний висновок чи є склади Товариства акцизними складами зробити неможливо.

Для надання більш повної та ґрунтовної індивідуальної податкової консультації Товариство має право повторно звернутися до контролюючого органу та надати до розгляду більш детальну інформацію по суті здійснюваних операцій.

Змінами, внесеними Законом № 2628 до п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, змінюється визначення терміну «реалізація пального».

Так, згідно з п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу під реалізацією пального з 01 липня 2019 року розуміються будь-які операції з фізичної передачі, (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім: операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Отже, операція з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з акцизного складу/акцизного складу пересувного на акцизний склад, розпорядником якого є Товариство, для зберігання, а також операція з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з акцизного складу, розпорядником якого є Товариство, для власного споживання, з 01 липня 2019 року будуть належати до операцій з реалізації пального в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу і Товариству потрібно реєструватися платником акцизного податку з 01.07.2019 року.
 

До питання 4.

Законом № 2628 внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі -Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирають чинності з 01 липня 2019 року.

Відповідно до статті 1 Закону № 481 (зі змінами) місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Таким чином, для здійснення діяльності зі зберігання пального у розумінні Закону № 481 суб’єкту господарювання необхідно отримати відповідну ліцензію.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального, оптову та роздрібну торгівлю пальним визначено статтею 15 Закону №481.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Крім цього, відповідно до ст. 15 Закону № 481 суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Враховуючи викладене вище, Товариству необхідно отримати ліцензії на право зберігання пального за всіма адресами зазначеними в запиті.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.