Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ЛЬВIВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.06.2019 р. № 2955/8/ІПК/13.1-12

Головним управлінням ДФС у Львівській області розглянуто запит від (вх. ГУ ДФС у Львівській області від №....) та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) в межах компетенції надає індивідуальну податкову консультацію щодо відкриття рахунку.

Відповідно до ст. 50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повного цивільною дієздатністю.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Водночас кожен громадянин має право й на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України).

Підприємці можуть без обмежень самостійно провадити будь-яку підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 43 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІV із змінами та доповненнями (далі - Господарський кодекс).

Відповідно до ст. 42, 43 Господарського кодексу підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право вільно вибирати види підприємницької діяльності без обмежень, самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

07 лютого 2019 року введено в дію Закон України від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» (далі — Закон № 2473), у зв’язку з цим втратили чинність, зокрема Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» із змінами та Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами.

Відповідно визначень п. 9 ст. 1 Закону № 2473 резиденти це:
 

а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за межами України;

б) фізичні особи - підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України.

Статтею 2 Закону № 2473 визначено, що валютне регулювання в Україні грунтується на таких принципах, зокрема:

- свобода здійснення валютних операцій, що передбачає:

право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов’язання, пов’язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435, зі змінами та доповненнями, законним платіжним засобом,обов’язковим до приймання за номінальною вартість на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Постановою Національного банку України від 12.11.2003 № 492 затверджена Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб’єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб’єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України.

Згідно п. 4 ст. 5 Закону № 2473 порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України.

Порядок застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запровадженім заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті, визначено у Положенні про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 № 5.

При цьому резиденти з урахуванням обмежень, визначених Законом №2473 та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції (частина 3 статті 4 Закону № 2473).

Водночас, оскільки відповідно до Закону України «Про Національний банк України» Національний банк встановлює правила проведення банківських операцій; визначає систему, порядок і форми платежів;

здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, тому з питань щодо рахунку відкритому в іноземній фінансовій установі та особливостей здійснення розрахунків по такому рахунку, пропонуємо звернутись до НБУ.

Компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначено Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс).

Порядок сплати податків і зборів встановлюється Податковим кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо (п. 35.3 ст. 35 Податкового кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу.

Згідно п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій);

матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу.

При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ст. 292 Податкового кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ст. 292 Податковий кодекс).

Таким чином, для фізичної особи - підприємця усі вартісні показники, що включаються до доходу, відображаються у національній валюті України.

Показники, виражені в іноземній валюті перераховуються у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на дату їх отримання.

При цьому, розрахунок курсової різниці, яка виникає при продажу іноземної валюти фізичної особи - підприємця, та включення такої курсової різниці до доходу платника єдиного податку, нормами Податкового кодексу не передбачено.

Поряд з цим, оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу.

Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об’єктом оподаткування резидента з загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерелами їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п. 163.1 ст.163 Податкового кодексу).

Згідно п. 164.1 ст. 164 загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Зокрема, дохід, отриманий з джерел за межами України - це будь-який дохід, отриманий резидентами, в тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України (п.п 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу.

У разі, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною в п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу (18 відс.), крім доходів, визначених п.п 167.5.4 п. 167.5 ст.167 Податкового кодексу (п.п.170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу).

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій так і негрошовій формах (п. 164.3 ст.164 Податкового кодексу).

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Податкового кодексу).

Також, доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п.16 прим. 1 підрозд.10 розд. XX Перехідних положень Податкового кодексу.

Ставка військового збору складає 1,5 відсотки об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п.16 прим. 1 підрозд.10 розд. XX Перехідних положень Податкового кодексу (п.п. 1.3 п. 16 прим.1 підрозд. 10 розд. XX Перехідних положень Податкового кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Податкового кодексу.

Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу).

Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.