Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.06.2019 р. № 2973/5/99-99-13-02-03-16/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянуло звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до ст. 119 Кодексу цивільного захисту України особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту забезпечуються жилими приміщеннями за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1201 затверджено Порядок забезпечення Державною іпотечною установою (далі - ДІУ ) поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту житлом на умовах фінансового лізингу (далі - Порядок № 1201).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1201 (щодо визначення термінів, які використовуються у ньому) передбачено, зокрема, що договір про компенсацію частини лізингових платежів - це тристоронній договір, що укладається між ДІУ, заявником та відповідним органом забезпечення житлом, яким визначається механізм компенсації частини лізингових платежів за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством, відповідно до Порядку № 1201. При цьому заявником є поліцейський або особа рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, що подали заяву про отримання житла на умовах фінансового лізингу відповідно до Порядку № 1201.
Органи забезпечення житлом - це, зокрема центральний орган управління Національною поліцією, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), їх територіальні (у тому числі міжрегіональні) органи, установи, заклади та організації, що належать до сфери управління таких центральних органів виконавчої влади, де заявник проходить службу.
Згідно зі ст. 6 Закону України від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Разом з тим відповідно до п. 19 Порядку № 1201 розмір лізингових платежів, які сплачуються лізингоодержувачем, зменшується на суму компенсації частини лізингових платежів, яку перераховує на рахунок ДІУ орган забезпечення житлом.
Відповідно до п. 33 Порядку № 1201 виплата компенсації частини лізингових платежів здійснюється в межах відповідних бюджетних призначень, передбачених органу забезпечення житлом на відповідний рік, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно з п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного» доходу "платника податків не включається сума компенсацій, які отримує платник податку з бюджетів згідно із законом.
Враховуючи викладене, сума компенсації частини лізингових платежів, яка здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, відноситься до категорії доходів, визначених п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі - Порядок).
Згідно з Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку, сума компенсацій, які отримує платник податку з бюджетів згідно із законом, відображається в податковому розрахунку за ф. № 1ДФ під ознакою доходу «128».
Порядок нарахування та сплати єдиного внеску врегульовано Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), відповідно до абзацу сьомого п. 1 частини першої ст. 4 якого платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) є роботодавці, зокрема органи, які виплачують грошове забезпечення або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб як осіб рядового і начальницького складу.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 є, зокрема сума грошового забезпечення кожної застрахованої особи та компенсації відповідно до законодавства.

Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Враховуючи викладене, оскільки суми компенсації частини лізингових платежів, які здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом відповідно до Порядку № 1201, перераховуються органом забезпечення житлом на рахунок Державної іпотечної установи, то сума таких компенсацій не є базою нарахування єдиним внеском.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.