Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.07.2019 р. № 3021/ІПК/20-40-40-05-06

Головне управління ДФС, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянуло Ваш лист щодо отримання податкової консультації та повідомляє наступне.

У своєму зверненні Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю зазначає про те, що підприємство є платником єдиного податку четвертої групи , у зв’язку з чим підприємство просить надати роз’яснення з наступних питань.

1.Чи дійсно, підприємство - платник єдиного податку четвертої групи не вважатиметься акцизним складом у разі отримання протягом календарного року пального в обсягах, що не перевищують 10 000 кубічних метрів та використання пального виключно для власного споживання і не здійснюватиме операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Відповідно до пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПКУ - акцизний склад-це:
 

приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
 

Не є акцизним складом:
 

б)приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
 

в)приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання -платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

2.Чи вважатиметься територія нашого підприємства місцем для зберігання пального та чи потрібно, у зв’язку із цим отримувати нашим підприємством ліцензію на зберігання пального?

Законом України від 23.11.2018 року N 2628-VIII « Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19.12.1995року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів» (далі -Закон №481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Відповідно до ст. 1 Закону №481 (із змінами) місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального -діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно з ч.іб ст. 15 Закону №481, суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Крім цього, відповідно до ч.19 цієї ж статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо — технологічних потреб виключно на нафто та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Таким чином, суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання відповідної ліцензії лише за умов, визначених ч.16 та ч.19 ст. 15 Закону №481.
 

3.У зв’язку із тим, що пальне планується зберігати у стаціонарному горизонтальному резервуарі (який є об’єктом рухомого майна) та у разі необхідності отримувати ліцензію, чи буде для отримання ліцензії достатньо наступних документів:

- Державний акт на право приватної власності на землю чи договір оренди землі;

- Акт введення в експлуатацію основних засобів в формі, затвердженій Наказом Міністерства фінансів України №818 від 13.09.2016 року;

- Дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та
початок    експлуатації (застосування) машин,механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Для отримання ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи,що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, цільове призначення якої відповідає заявленій діяльності;

акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці зберігання пального, необхідних для зберігання пального.

дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта.

4.З якої дати будуть до сільгоспвиробників, що використовують пальне виключно для власної господарської діяльності застосовувати штрафні санкції.

Відповідно до ч. 22 ст. 18 Закону №481 (із змінами) до суб’єктів господарювання не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена ст. 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 грудня 2019 року без наявності відповідної ліцензії.

Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.