Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ЖИТОМИРСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.07.2019 р. № 3016/ІПК/06-30-13-01-31

Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування особою, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є найманим працівником.

Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі -Закон №5076-VI), ст.1 якого визначено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката із здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Пунктом 3 ст.4 Закону №5076-VІ встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з пп. 14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) незалежна професійна діяльність - це діяльність адвокатів, за умови, що такий адвокат не є працівником в межах такої незалежної професійної діяльності.

Відповідно до наявної інформації Ви зареєстровані адвокатом згідно рішення Ради адвокатів Житомирської області про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЖТ № від

Така особа зобов'язана дотримуватись вимог пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПКУ щодо заборони перебування найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п.63.5 ст.63, ст.65, п. 178.1 ст.178 ПКУ особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, індивідуально зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік.

Згідно з ст.65 ПКУ, ст.5 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464), Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, (далі - Порядок №1588), та Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162 (далі - Порядок №1162), для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати до контролюючого органу за місцем постійного проживання заяву за формою №5-01111, заяву за формою №1- ЄСВ та копію свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Інформація про найменування і місцезнаходження, організаційної форми адвокатської діяльності вноситься до Єдиного реєстру адвокатів України, ведення якого забезпечується Радою адвокатів України.

Враховуючи викладене, обов'язок стати на облік в контролюючих органах самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, як платник податків і як платник єдиного внеску виникає у адвоката, якщо до Єдиного реєстру адвокатів України внесено запис про здійснення адвокатської діяльності індивідуально, і така діяльність не є припиненою або зупиненою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовам, передбачених законодавством, чи за цивільно- правовими договорами.

Крім того, згідно з п.5 ч. 1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема і адвокатську діяльність.

Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464).

Згідно з п.1 ч.І ст.7 Закону №2464 базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.І ст.7 Закону №2464).

Згідно з нормами частини п'ятої ст.8 Закону №2464 єдиний внесок для платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22 відс. відповідно до визначеної ст.7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску.

Отже, платники єдиного внеску визначені у п.5 ч.І ст.4 Закону №2464, незважаючи на наявність трудових відносин зобов'язані нараховувати єдиний внесок відповідно до визначеної ст.7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (у 2019 році - 918,06 грн.).

Загальні правила подання звітності визначені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.05.2018 №511, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2018 за №692/32144 (далі - Порядок №511).

Страхувальники (роботодавці), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами зобов'язані формувати та подавати до органів доходів і зборів звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду (п.1 розділу III Порядку №511).

Звітним періодом є календарний місяць. Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів подається за формою згідно з додатком 4 до Порядку №511.

Водночас відповідно до п.4 розділу III Порядку №511 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до Порядку №511.

Отже, особа, яка проводить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов’язана визначити базу нарахування єдиного внеску незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому відповідно до п.13 розділу II Порядку №511 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони таку діяльність.

Відповідно до п.52.2 ст.52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.