Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.07.2019 р. № 3254/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення від ... щодо причин виникнення боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та в межах компетенції повідомляє.

Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) визначено перелік платників єдиного внеску, порядок нарахування та сплати єдиного внеску.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (далі - особи, які провадять незалежну професійну діяльність).

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4, 5 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, що діє з 01.01.2017).

З 01 січня 2018 року Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 внесено зміни, а саме, для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал).

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята статті 8 Закону № 2464).

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ІС «Податковий блок» Ви перебуваєте на обліку у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві з ...
Згідно облікових даних маєте ознаку незалежної професійної діяльності з 01.04.2008.
 

Розмір мінімальної заробітної плати становив:

2017 рік: січень-грудень 3200,00 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801 -VIII);

2018 рік: січень-грудень 3723,00 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII);

2019 рік: січень-грудень 4173,00 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VІІІ).

Отже, мінімальний розмір єдиного внеску, що підлягає сплаті на місяць становив: розмір мінімальної заробітної плати х розмір єдиного внеску за відповідний місяць (22 відсотки).

Таким чином Вам нараховано єдиний внесок за 2017 — 2018 роки на суму 12-ти мінімальних розмірів єдиного внеску, а за І кв. 2019 року - на суму 3-х таких розмірів, які сплачено не в повному обсязі.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.