Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.07.2019 р. № 3303/Л/99-99-13-03-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення, яке надійшло з Головного управління ДФС у Харківській області щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин викладених у листі.

Базою оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

Згідно з підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Кодексу база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості -на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Порядок обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне бід земельної ділянки, визначений пунктом 266.7 статті 266 Кодексу, зокрема:

за наявності у власності платника податку більше одного об’єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Кодексу, та відповідної ставки податку (підпункт «б» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Кодексу);

за наявності у власності платника податку об’єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Кодексу, та відповідної ставки податку (підпункт «в» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Кодексу).

Сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «и» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Кодексу, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості.

Отже, при розрахунку податку для фізичної особи - власника більше н іж одного об’єкта житлової нерухомості, пільга у вигляді зменшення бази оподаткування застосовується до сумарної загальної площі таких об’єктів.

Щодо ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, слід зазначити, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належить, зокрема, встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених Кодексом (підпункт 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 Кодексу).

Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, і до перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) га типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітно го (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів (підпункт 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 Кодексу).

Типи об’єктів житлової нерухомості визначені підпунктом 14.1.12.9 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, зокрема, будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на житлові будинки, квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах тощо.

Отже, ставки податку для об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються за рішенням місцевої ради, залежно від місця розташування та типів таких об’єктів, а не від бази оподаткування (загальної площі) об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток.

Крім того, Кодексом не передбачено зміни розміру зменшення бати оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної підпунктом 266.4 1 пункту 266.4 статті 266 Кодексу.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.