Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.07.2019 р. № 3285/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула Ваші звернення щодо оподаткування доходів від продажу об’єктів нерухомого майна, і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні, регулюються ПКУ.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 ПКУ встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається, зокрема, згідно з положеннями ст. 172 ПКУ.

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна визначено ст. 172 ПКУ, згідно з п. 172.1 якої дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частити, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що те перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Разом з цим відповідно до п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ж одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підляпє оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

Згідно з п. 172.4 ст. 174 ПКУ під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна (зареєстрованої відповідно до п. 172.3 ст.172 ПКУ) та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такій договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 6-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Отже, не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором дохід, отриманий платником податку — фізичною особою від продажу об’єкта нерухомості за умови дотримання вимог п. 172.1 ст. 172 ПКУ.

Разом з цим, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ діяльність особи, що пов’язана, зокрема, з реалізацією товарів, спрямована на отримання доходе і проводиться такою особою самостійно, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, є господарською діяльністю.

Продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції' з безоплатного надання товарів (п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

За своєю правовою природою підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України, далі - ГКУ).

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних, і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва - підприємцями (п. 2 ст. З ГКУ).

Таким чином, здійснення особою, не зареєстрованою як суб’єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності, пов’язаної із виробництвом чи реалізацією продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку і яка проводиться такою особою самостійно, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, вважається господарською діяльністю.

Державна реєстрація фізичної особи, яка має намір стати підприємцем, регулюється Законом України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань» (далі - Закон № 755).

Отже, у розумінні ПКУ діяльність фізичної особи, яка провадить операції з продажу (реалізації) товарів, у т.ч. об’єктів нерухомості, підлягає державній реєстрації згідно із Законом № 755.

При цьому доходи, отримані фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, оподатковується відповідно до норм ст. 177 ПКУ.

Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПКУ).

Одночасно повідомляємо, що згідно з п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій);

матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.

При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Тобто, до доходу фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку не включаються доходи від продажу нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Слід зауважити, що для класифікації такої діяльності фізичної особи з продажу об’єктів нерухомого майна як підприємницької, для цілей застосування норм ПКУ важливим є врахування сукупності фактів та обставин у кожному окремому випадку.

Що стосується питання обов’язкової реєстрації платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) повідомляємо, що відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПКУ для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розд. V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування ПДВ), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі ,а своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи (п. 181.1 ст. 181 ПКУ).

Якщо особа, яка відповідно до п. 181.1 ст. 181 розд. V ПКУ не є платником ПДВ у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою (п. 182.1 ст. 182 розд. V ПКУ).

Звертаємо увагу, що органи Державної фіскальної служби Україна здійснюють свою діяльність в межах функцій, визначених статтею 19-1 ПКУ, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів;

контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів;

забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів та інше.

Що стосується порядку реєстрації прав власності на нерухоме майно, то це питання не належить до компетенції органів ДФС.

За роз’ясненнями з зазначеного питання Ви можете звернутись до Міністерства юстиції України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платник  податків, якому надано таку консультацію.