Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.07.2019 р. № 3320/6/99-99-12-01-04-15/ІПК

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (в редакції з 01.07.2019, далі - Кодекс) розглянула звернення Товариства стосовно отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, з урахуванням змін, внесених до Кодексу та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України.

У зверненні Товариство поінформувало, що має ємності для зберігання пального загальним об’ємом близько 700 кубічних метрів.

При цьому, майже З роки ці ємності законсервовано, про що свідчить відповідний наказ.

Ємності опечатано та у господарській діяльності Товариства не використовуються.

Також, Товариство не отримує протягом календарного року пальне в обсягах, які перевищують 1000 кубічних метрів. Крім цього, Товариство використовує пальне виключно для власних потреб.

З урахуванням викладеного, Товариство звертається з проханням надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1.Чи буде Товариство підпадати під визначення акцизного складу та чи буде Товариство розпорядником акцизного складу в розумінні п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, в редакції Кодексу, що діятиме з 01.07.2019 при умовах, що загальна місткість ємностей перевищує 200 кубічних метрів, але Товариство не отримує протягом календарного року пальне в обсягах, які перевищують 1000 кубічних метрів?

2.Чи буде зобов’язано Товариство виконувати приписи п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу в частині необхідності облаштування місць зберігання при умовах, що загальна місткість ємностей перевищує 200 кубічних метрів, але Товариство не отримує протягом календарного року пальне в обсягах які перевищують 1000 кубічних метрів?
 

3.Якщо Товариство не буде розпорядником акцизного складу та буде використовувати пальне, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи виникає у Товариства обов’язок реєстрації платником акцизного податку з 01.07.2019?

4.Чи потрібно отримувати ліцензію на зберігання палива, якщэ у Товариства є ємності для пального, загальна місткість яких перевищує 200 кубічних метрів, але ці ємності є законсервованими та не використовуються у господарській діяльності, та Товариство використовує паливо виключно для власних потреб?

Щодо питання 1

Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон № 2628) передбачено низку змін до Кодексу, зокрема передбачено, що акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку (п. 230.1 ст. 230 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад - це:

а)спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі -приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
 

б)приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
 

Не є акцизним складом:

а)приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
 

б)приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих    ємностей    для    навантаження-розвантаження та зберігання  пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
 

в)приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей    для    навантаження-розвантаження    та    зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання -платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
 

г)паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Тобто, для визначення приміщення або території поняттю акцизного складу береться до уваги загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального і загальний обсяг пального, який отримує власник або користувач такого приміщення або території протягом календарного року, а також, здійснення операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Розпорядником акцизного складу є суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних нагоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання -платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Таким чином, враховуючи зазначене вище та той факт, що Товариство має ємності місткістю більше 200 кубічних метрів, таке приміщення або територія буде вважатися акцизним складом в розумінні п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, у разі використання таких ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального та, якщо Товариство здійснюватиме виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на такому акцизному складі і матиме документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до такого акцизного складу, воно вважатиметься розпорядником акцизного складу в розумінні п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
 

Щодо питання 2

Відповідно до п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Тобто, враховуючи п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу, для обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками до уваги беруться місця відпуску пального наливом з акцизного складу та введені в експлуатацію стаціонарні резервуари розташовані на акцизному складі.
 

Щодо питання З

Платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне (п.п. 212.1 .15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Реалізація пального - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизі юго складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу (п.п. 14.1,212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Враховуючи зазначене вище, всі операції з фізичної передачі пального, крім (відпуску, відвантаження) пального у споживчій тарі ємністю до 5 лі трів (включно) та при використанні пального, з якого сплачено акцизний пода ток, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу, будуть вважатися реалізацією пального та суб’єкт господарювання, яшй здійснюватиме такі операції вважатиметься платником акцизного податку в розумінні п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу.

Таким чином, якщо Товариство не буде розпорядником акцизного складу та буде використовувати пальне, з якого сплачено акцизний податок, виклю тно для потреб власного споживання, такі операції не вважатимуться реалізацією пального в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та Товариство не підпадатиме під визначення платника акцизного податку відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу.

Щодо питання 4

Законом № 2628 внесено зміни до Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Зазначені зміни набирають чинності з 01.07.2019.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Зокрема, ст. 15 Закону № 481 встановлено, що зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Місце зберігання пального — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (ст. 1 Закону № 48 ).

Таким чином, у разі здійснення Товариством діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території, де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, йому необхідно буде отримати ліцензію на право зберігання пального.

Керуючись нормами чинного законодавства України, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні провадити свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.