Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.07.2019 р. № 3446/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України на звернення Товариства щодо плати за землю (далі - Плата) та податку на прибуток, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало, що відповідно до п. 2.3 договору оренди землі, укладеного у 2013 році (далі - Договір), нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 166 393 932,0 гривень.

Товариство, посилаючись на нову нормативну грошову оцінку землі (далі Оцінка) введену в дію у м. Одесі з 01.01.2017 (рішення Одеської місьіфади від 29.06.2017 №756-VII) та на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2019 (у справі №916/158/19) щодо внесення змін до Договору, а саме викладення у новій редакції п. 2.3 Договору «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з 01.01.2017 становить 138 882 257,95 гривень....», просить роз’яснити правомірність застосування з 01.01.2017 нової Оцінки для обчислення податкових зобов’язань з Плати.

Оцінка є базою оподаткування Платою, а розміром Плати є відсоткова ставка, визначена Договором - 3 відс. від Оцінки.

Порядок обчислення Плати не залежить від фіксування у Договорі факту зміни Оцінки, яка є обов’язковою для застосування.

Пунктом 286.2 ст. 286 Кодексу визначено, що у разі затвердження нової Оцінки, до контролюючих органів разом з податковою декларацією з плати за землю надаєгьсядовідка (витяг) про розмір Оцінки.

Таким чином, введена у встановленому порядку в дію з 01.01.2017 нова Оцінка має застосовуватися Товариством при обчисленні податкових зобов’язань з Плати, незалежно від того, чи внесені до Договору зміни щодо нової Оцінки.

Така позиція викладена у рішенні Господарського суду Одеської області від 14.05.2019 (у справі № 916/158/19).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування у разі перерахунку податку за землю (орендної плати) за попередні роки.

Отже такі операції відображаються у складі фінансового результату до оподаткування за правилами бухгалтерського обліку.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному
секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог п. 169.4 ст. 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, при самостійному виправленні помилки та збільшенні податкових зобов’язань з податку на прибуток за попередні звітні (податкові) періоди застосовуються штрафні санкції, передбачені п. 50.1 ст. 50 Кодексу та нараховується пеня відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Кодексу.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).