Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У СУМСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.07.2019 р. № 3462/ІПК/18-28-13-01-20

Головним управлінням ДФС у Сумській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), розглянуто звернення щодо відображення виплат доходів спадкоємцям на підставі договорів оренди землі у податковому розрахунку за ф.№ 1-ДФ, та в межах компетенції повідомляємо таке.

Порядок оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу.

Згідно з п. 162.3 ст. 162 Кодексу у разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати ним статусу резидента (за відсутності податкових зобов'язань як нерезидента згідно з Кодексом) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів.

Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента.

У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.

Відповідно до пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Кодексу загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року (пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Кодексу).

Отже, якщо податковий агент здійснює щомісячне чи раз на рік нарахування доходів у вигляді орендної плати фізичній особі — орендодавцю, то податок з нарахованих, до дати смерті, доходів утримується та перераховується до бюджету за рахунок такої особи - орендодавця на загальних підставах.

Водночас, якщо податковий агент здійснює нарахування доходів у вигляді орендної плати після дати смерті фізичної особи - орендодавця, то податок до моменту звернення спадкоємців з даних доходів не утримується.

Особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу).

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111 /26556 (далі - Порядок).

Отже, у разі нарахування доходів до дати смерті фізичної особи - орендодавця податковий агент в податковому розрахунку за ф. №1-ДФ під ознакою доходу 106 «Дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 розділу IV Кодексу (підпункт 164.2.5 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)» відображає нарахований дохід та утриманий (перерахований) податок із зазначенням у графі 2 реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичної особи, яка має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта) такого померлого орендодавця.

Такий розрахунок подається за останній звітний період, на який припадає смерть фізичної особи.

Водночас у разі продовження нарахування доходів у вигляді орендної плати на користь померлої фізичної особи - орендодавця, то податковий агент в податковому розрахунку за ф.№ 1-ДФ дані суми до моменту звернення спадкоємців не відображає, оскільки відсутній суб’єкт, на користь якого проводиться таке нарахування.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-Х IV «Про оренду землі» (далі - Закон №161) та ст. 759 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV із змінами і доповненнями (далі - ЦКУ) договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

При цьому перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (ст. 32 Закону №161).

Статтею 1216 ЦКУ визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦКУ).

Згідно з пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14 Кодексу податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, є юридична особа (її філія, інший відокремлений підрозділ), яка зобов’язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Отже, при виплаті нарахованої орендної плати за договором оренди спадкоємцю померлого орендодавця податковим агентом виступає суб’єкт господарювання, який здійснює таке нарахування.

Відповідно до п. 167.1 ст.167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV Кодексу.
Загальний оподатковуваний дохід - будь який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ст. 164 Кодексу).

Отже, суми орендної плати, що нараховувались померлій фізичній особі — орендодавцю після її смерті та виплачуються спадкоємцю, оподатковуються податковим агентом в період виплати даних сум із застосуванням ставки, визначеної ст. 167 Кодексу.

Податок утримується за рахунок фізичної особи - спадкоємця.

Крім того, у податковому розрахунку за ф. №1-ДФ податковий агент під 106 ознакою доходу - «Дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 розділу IV Кодексу (підпункт 164.2.5 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)» відображає загальну суму нарахованого (виплаченого) доходу та загальну суму утриманого податку.

Коригування поданого і прийнятого податкових розрахунків за ф. № 1-ДФ проводяться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені контролюючим органом та регламентується розділом IV Порядку.

У разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку до закінчення строку його подання подається звітний новий податковий розрахунок.

Уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку після закінчення строку його подання.

Уточнюючий податковий розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди.

Порядок заповнення звітного нового та уточнюючого податкових розрахунків є однаковим.

Звітний новий та уточнюючий податкові розрахунки подаються на підставі інформації з попередньо поданого податкового розрахунку і містять інформацію лише за рядками й реквізитами, які уточнюються.

Зазначаємо, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).