Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.07.2019 р. № 3480/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула Ваше звернення щодо здійснення підприємницької діяльності нерезидентом на території України, та з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні, повідомляє таке.

Відповідно до пункту 64.1 статі 64 та пункту 65.1 статті 65 ПКУ взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб як платників податків та зборів у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей, наданих державним реєстратором згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755).

Враховуючи вищенаведене, з питань реєстрації нерезидента фізичною особою - підприємцем пропонуємо звернутися до відповідного органу виконавчої влади з питань державної реєстрації.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV ПКУ.

Нормами п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено перелік суб’єктів господарювання, які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп.

Так, п.п. 291.5.7 п. 291.5 ст. 291 ПКУ встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої групи фізичні та юридичні особи - нерезиденти.

Враховуючи викладене вище, фізична особа — нерезидент не має права перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Разом з цим, оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ.

Доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів) (п.п. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 розділу IV ПКУ).

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ст. З ПКУ).

Відповідно до п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 розділу IV ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 ПКУ.

Відповідно до п.п. 170.1.3 п. 170.3 ст. 170 розділу IV ПКУ нерухомість, що належить фізичній особі — нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу - підприємця або юридичну особу — резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податку.

Тобто фізичним особам - нерезидентам забороняється самостійно передавати нерухомість, що їм належить, в оренду. Така передача можлива лише через фізичну особу - підприємця або юридичну особу - резидента України, які виконують представницькі функції.

Представницькі функції слід розуміти як представництво, яке відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV (із змінами та доповненнями) є правовідношенням, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ (п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст.14 ПКУ).

Згідно з п.п. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 ПКУ доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1 - 170.1.3 п. 170.1 ст. 170 ПКУ, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст. 168 ПКУ.

Також доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ), зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Враховуючи викладене, податковий агент під час виплати доходів фізичній особі - нерезиденту зобов’язаний нарахувати, утримати та сплатити податок на доходи фізичних осіб і військовий збір до бюджету з суми орендної плати за ставками та у порядку, визначеними ПКУ.

Зазначаємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.